Сад імені Тараса Шевченка (колись Університетський сад) — ботанічна пам'ятка природи у центрі міста Харкова, один з найстаріших у місті парків. Заснований у 1804 році як Університетський. У 1935 році перейменований на честь Тараса Шевченка, а на алеї з боку Сумської вулиці встановлений один із найвідоміших пам'ятників Кобзареві. Займає площу близько 27 га, неодноразово реконструйовувався. Поруч із садом розташований зоопарк, ботанічний сад та будівлі ХНУ.

Загальні дані Сад імені Тараса Шевченка (до 1935 року — Університетський) розташований у середмісті Харкова. Обмежений із півночі майданом Свободи, зі сходу — Сумською вулицею, із півдня — вулицями Римарською та Петра Григоренка, із заходу — вулицею Клочківською, харківським ботанічним садом, харківським зоопарком, астрономічною обсерваторією та будівлею ХНУ.

Нині Сад імені Тараса Шевченка є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення, об'єктом природно-заповідного фонду міста Харкова, яким опікується СКП «Харківзеленбуд». Створено цю пам'ятку рішенням облвиконкому від 3 грудня 1984 р. № 562.

Площа саду імені Тараса Шевченка становить 27 га. Сад прикрашають близько 100 видів декоративних листяних і хвойних дерев, чагарників різних садових форм, яскраво оформлені численними видами квіткових рослин орнаментальні клумби, рабатки, партери, бордюри, квітники, панно, вази та інші форми зеленої архітектури. В саду розташовані декілька фонтанів, пам'ятники і скульптури. Як пам'ятка природи сад імені Тараса Шевченка включає 20 вікових дубів віком від 200 до 300 років, що є рештками корінних дубових пралісів, що в минулому росли біля міста.

Історія

Заснування На початку XVIII століття територія, де нині розташований сад, належала харківському полковнику Прокопію Куликовському. Його родина активно використовувала ці землі для господарських потреб, розбивала сади та обробляла поля. Після смерті Куликовського частина маєтку перейшла до родини Шидловських — спочатку до полковника Лаврентія, потім до його сина Романа, а згодом до онука — Григорія Шидловського, державного радника. На території майбутнього парку тоді існувала заміська садиба з дерев'яним будинком, господарськими спорудами та фруктовим садом. Наприкінці XVIII століття маєток пережив фінансові труднощі: Григорій Шидловський заклав його в борг під заставу, і після несплати боргу земля перейшла до опіки князя Дмитра Кантемира. У 1804 році опіка виставила маєток разом із Кантемирівським садом на торги, і його придбав Євген Васильєв, ад'юнкт щойно створеного Імператорського Харківського університету. Тоді сад став Університетським. Частина території, що належала військовим обивателям та поміщикам, була передана Харківському університету.

Закладку парку доручили садівникові Цетлеру, який у 1805 році створив головну вісь майбутнього ансамблю — липову алею (нині відома також як Дубова алея. Переважно засаджена каштанами. Йде від пам'ятника Шевченкові до Каскаду). Наступного року її доповнили деревами, пересадженими з околиць Холодної Гори, а згодом — ще тисячами саджанців, привезених із лісів під Куряжем, Пісочином і Хорошевом. До 1808 року сад прикрасили понад тисяча рідкісних дерев і кущів.

Згодом територію на місці дубового гаю облаштували у дусі англійського ландшафтного парку: з'явилися тераси, оранжерея, розарій, а також кілька альтанок, у яких у теплу пору року відпочивали харківці. В одній з альтанок навіть грав оркестр, адже сад швидко став популярним місцем прогулянок і світських зустрічей харківської інтелігенції. Нижня частина саду передана під ботанічний сад.

Розбудова У 1808 році в саду відкрита астрономічна обсерваторія. У 1895 році на ділянці у близько 2,5 гектари землі дослідного поля саду Південноросійське товариство акліматизації відкрило бжільничо-шовковознавську станцію та невеликий пташник зі свійськими птахами, які пізніше перетворилися на харківський зоопарк. Станція розмістилася у дерев'яному будинку, спорудженому 1895 року за проєктом братів-архітекторів Сергія та Іліодора Загоскіних. Пізніше будівля стала адміністрацією зоопарку, однак була знищена під час реконструкції зоопарку у 2017 році для створення театру просто небаСупутниковий знімок Maxar Technologies від 1 липня 2017 року.

20 червня 1907 року на центральній алеї з боку Сумської вулиці відкрито пам'ятник засновнику Харківського університету Василю Назаровичу Каразіну. Ідея його створення виникла 1872 року з ініціативи письменника Григорія Данилевського до 100-річчя від дня народження Каразіна. Кошти на спорудження збирали за підтримки університету та земських зборів, а до організаційного комітету увійшли ректор, професори й родичі вченого. Скульптуру виконав Іван Андреолетті, а п'єдестал спроєктував архітектор Олексій Бекетов. Каразіна зображено під час промови 1802 року, коли він обґрунтовував потребу заснування університету. Згодом він кілька разів змінював місце розташування — у 1934, 1958 і, зрештою, у 2004 році, коли його встановили біля головного входу до університету, що нині має ім'я свого засновника.

Радянська доба

У 1933 році була демонтована огорожа саду з боку Сумської вулиці й сад був відкритий для всіх із безплатним відвідуванням. У 1935 році в саду на місці пам'ятника Каразінові відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку. Тоді Університетський сад перейменували на честь Кобзаря. У 1939 році створено проєкт реконструкції та розширення саду. За ним передбачалося звести нові будівлі кафе, створити каскад з боку Клочківської, тераси, фонтани, перепланувати частину алейПроєкт міського саду в Харкові в кордонах 1939 року. До початку Другої світової війни план реалізований частково. На початку ХХ століття територія навколо саду також була забудована: з'явилися будинки вздовж Сумської, Римарської, майдану Свободи, Клочківської, зведено комплекс Харківських висоток. У роки Другої світової війни сад постраждав. Серед іншого було зруйновано будівлі інституту шляхетних дівчат, пошкоджено зелені насадження. Територія саду використовувалась нацистами як меморіальний комплекс для поховань німецьких військових. В саду поховано Вальтера фон Гюнерсдорффа, Георга Брауна тощо. Своїх нинішніх розмірів парк набув, коли до нього приєднали парк зруйнованого Інституту шляхетних дівчат і частину саду Комерційного клубу, який у радянський час був відомий як Профспілковий парк.У 1950-х роках парк було реконструйовано. Зведено нові будівлі, переплановано алеї. У 1954 році за проєктом архітекторки Ганни Маяк на місці сходів з боку Клочківської створено каскадний фонтан. Через яр перекинуто місток із колишнього пасажу. У 1946—1947 роках за проєктом архітекторів Миколи Ареф'єва, Єлизавети Любомілової та Ганни Маяк побудовано літній музичний театр на 1800 місць. Акустичне обґрунтування виконав Олександр Гінзбург. У кінці 1950-х років було вирішено накрити цей театр дахом, щоб зробити його закритим приміщенням, придатним для використання протягом року. У грудні 1958 — січні 1959 року проведено архітектурний конкурс, який виграв проєкт архітекторів Вадима Васильєва, Юрія Плаксієва, Володимира Рєусова та інженера Лева Фрідгана. Будівництво споруди здійснювалося з використанням новаторських технічних рішень — дах виконаний у формі сідлоподібної оболонки (гіперболічного параболоїда), утримуваної двома похилими залізобетонними арками та вантами. Кіноконцертна зала «Україна» була здана в експлуатацію 8 серпня 1963 року, а перший концерт відбулося 12 серпня 1963 року. Упродовж історії зал використовувався для показу фільмів, концертів та інших культурних заходів. За проєктом архітекторів Клейн Б. Г., Соколова Г. А. та інженера Кононенка Г. М. у 1960-х роках на одній з алей парку зведено відоме кафе Кристал.

Після відновлення Незалежности У 2015 році було проведено капітальний ремонт фонтану у саду імені Тараса ШевченкаНаталья Кобзар. Сад Шевченко реконструируют. Status quo. 04.05.2016. . На початку травня 2016 року головний архітектор Харкова Сергій Чечельницький оголосив про наміри міської влади провести реконструкцію саду імені Тараса ШевченкаАлексей Грищенко. В Харькове появится цветочный флаг с тризубом. Status quo. 04.05.2016. . Реконструкція відбувалася у 2016—2019 роках за ініціативи міської влади під керівництвом Геннадія Кернеса. Роботи здійснювалися коштом міського бюджету з залученням державних субвенцій. Загальна вартість реконструкції, за підрахунками Харківського антикорупційного центру, зросла майже у шість разів — від початкових 49 млн грн до понад 295 млн грн, а з урахуванням подальших додаткових угод, перевищила 600 млн грн.

Перші тендери були оголошені влітку 2016 року. Роботи розпочалися ще до затвердження проєктної документації, яку пізніше, у вересні 2016 року, замовило комунальне підприємство «Харківзеленбуд» у фірми ТОВ «Ароф» — колишнього підприємства, пов'язаного з головним архітектором Харкова Сергієм Чечельницьким та майбутньою головною архітекторкою міста Тетяною Полівановою. Вартість проєкту склала 1,09 млн грн. Підрядником реконструкції стала ТОВ «Київська будівельна компанія-Плюс», що отримала кілька підрядів на десятки мільйонів гривень. Згодом до робіт залучили ще одну фірму — ТОВ «Інжинірингова компанія Планета Буд», яка стала головним виконавцем проєктів у 2017—2019 роках. Під час реконструкції облаштовано нові покриття, реконструйовано системи водопостачання та освітлення, на місці яру створено каскадне озеро, облаштовано дитячі майданчики, фонтани й нові зони відпочинку. Під час робіт було заплановано знесення дерев обсягом близько 100 тонн деревини, попри попередні обіцянки міської влади зберегти зелені насадження. Це викликало критику екологів і частини громадськости.

Один із найвідоміших об'єктів саду — фонтан «Каскад» у 2018—2019 роках зазнав кардинальних змін. Спочатку планувалося його відновлення, однак за рішенням замовника проєкт переглянули — на місці фонтану облаштовано сходи. Автором проєкту виступив архітектор з Чернігова Артем Прощенко, а виконавцем — «Інжинірингова компанія Планета Буд». Загальна вартість робіт на «Каскаді» зросла до понад 103 млн грн. Рішення про знищення каскаду викликало обурення серед містян.

У 2019 році в яру саду збудували новий фонтан із декоративними скульптурами мавп. Його вартість склала понад 50 млн грн, з яких безпосередньо на фонтан — близько 38 млн грн. Проєкт отримав неоднозначну реакцію містян через художнє оформлення та високу вартість. Первісно мавпи, що розташовувалися на 4-х рівнях фонтану, були голі. У 2020 році мавп, створених турецьким скульптором Сукру Еренлером, вдягли у костюми, а 2024 року демонтували. Окрім цього облаштовано фонтани біля колишнього каскаду, а також світломузичний, що оцінювався у 69 млн грн. У ході реконструкції у яру створили штучне каскадне озеро, де спочатку мешкали чорні лебеді. Проте після низки інцидентів з відвідувачами, які купалися у водоймі, міський голова Кернес розпорядився переселити птахів, а у ставку облаштувати фонтани. Вартість додаткових робіт у цій частині саду склала ще понад 51 млн грн.

В результаті реконструкції знищено старовинний місток, перекинутий через яр. У 1870-х роках Пащенко-Тряпкін ініціював зведення пасажу — критої торгової галереї з магазинами, яка проходила через квартал. Пасаж складався з двох ділянок, з'єднаних під прямим кутом. Один з входів вів з Університетської вулиці, інший — через місток, перекинутий над Купецьким узвозом, з боку Університетської гірки. Пішохідний міст був збудований у 1877 році. У роки Другої світової війни міст вцілів. Під час знесення старих будівель він переміщений у сад Шевченка й отримав неофіційну назву «Люсин мостик». У 2016—2019 році під час реконструкції міст зник, а на його місці з'явився новий, що навіть не нагадує оригінальний. До цього з'являлися петиції за внесення містка до переліку пам'яток архітектури.