Ялибої або Південнобережні кримські татари (самоназва — ) — одна з трьох кримськотатарських субетнічних груп, які до депортації 1944 року проживали на Південному березі Криму () — вузькій смузі шириною від 2 до 6 км, що простяглася вздовж узбережжя моря від Балаклави на заході до Феодосії на сході.

Етногенез та антропологія

Етногенез В етногенезі цієї групи ключову роль відіграли греки, кримські готи, італійці (генуезці та венеційці) і вихідці з Північного Кавказу (так звані черкеси). У жителів багатьох сіл Південного берега аж до депортації зберігалися елементи християнських обрядів (криптохристиянство).

Антропологія

У расовому відношенні більшість південнобережців належать до південноєвропейської (середземноморської) раси і зовні схожі на греків, італійців тощо. Проте зустрічаються окремі представники цієї групи з яскраво вираженими рисами північноєвропейської раси (світла шкіра, світле волосся, блакитні очі). Наприклад, мешканці сіл Кучук-Ламбат та Арпат належали саме до цього типу.

Мешканці Південного узбережжя за фізичним типом помітно відрізняються від тюркського: відзначалися вищий зріст, відсутність вилиць, «загалом, правильні риси обличчя; цей тип має дуже струнку статуру, тому його можна назвати гарним. Жінки вирізняються м’якими й правильними рисами обличчя, темними, з довгими віями, великими очима, тонко окресленими бровами» (пише Старовський). Описаний тип, однак, навіть у межах невеликого простору Південного берега зазнає значних коливань, залежно від переважання тих чи інших народностей, що тут мешкали. Так, наприклад, у Сімеїзі, Ліменах, Алупці нерідко можна було зустріти людей з довгими головами, з довгастим обличчям, довгим горбатим носом і русявим, іноді рудим волоссям.

Видатний антрополог та археолог Борис Куфтін описував їх так:

Серед них татарок південного Криму, за словами антрополога, «не рідко можна зустріти миловидних жінок із тонкою, ніжною шкірою обличчя, великими темними очима та витончено окресленими бровами, красиву форму яких татарки підкреслюють ще й чорною сурмою».

Мандрівник і етнограф Густав Радде охарактеризував їх таким чином:

Традиційні заняття та побут

Економічний устрій та побут ялибоїв кардинально відрізнялися від степових кримських татар (ногаїв). Через брак орних земель на вузькій прибережній смузі та гірському рельєфі, землеробство і кочове скотарство тут були практично відсутні. Основою господарства південнобережців історично було високорозвинене виноградарство, садівництво, вирощування спеціальних сортів тютюну та льону, а також прибережне рибальство.

Традиційні поселення ялибоїв розташовувалися на гірських схилах. Їхні житла — кам'яні будинки з пласкими дахами, що нагадували тераси, стояли щільно один до одного, причому дах нижнього будинку часто слугував подвір'ям для верхнього. Така архітектура має прямі аналоги у традиційних поселеннях Греції, Італії та східного Середземномор'я.

Діалект

Діалект південнобережців належить до огузької групи тюркських мов. У лексиці цього діалекту є помітний пласт грецьких та певна кількість італійських запозичень. Стара кримськотатарська літературна мова, створена видатним просвітителем Ісмаїлом Гаспринським, базувалася саме на цьому діалекті.

Відмінності південнобережного діалекту не є виключно наслідком його розвитку під впливом османської мови, як вважалося раніше. Насправді він є окремим відгалуженням огузьких мов (до яких також належать літературна турецька мова, балканські діалекти турецької та гагаузька мова), що згодом потрапило під вплив говірок Центрального Криму (кипчацького типу)М. Моллова. «Опыт фонетической классификации тюркских языков и диалектов огузской группы».

Депортація та сучасний стан

Під час депортації кримськотатарського народу у травні 1944 року все населення Південного берега Криму було примусово виселене, переважно до Узбецької РСР та на Урал. З огляду на те, що клімат місць заслання кардинально відрізнявся від субтропічного середземноморського клімату Криму, смертність серед ялибоїв у перші роки після виселення була однією з найвищих.

Після масового повернення кримських татар на батьківщину наприкінці 1980-х — у 1990-х роках, переважна більшість ялибоїв так і не змогла повернутися до своїх історичних поселень на Південному березі. Землі ПБК на той час стали найдорожчою курортною нерухомістю, і репатріанти стикалися з жорсткою протидією місцевої влади щодо виділення ділянок. Тому сьогодні значна частина нащадків ялибоїв проживає у степових районах Криму, передгір'ях та околицях Сімферополя, що призводить до поступової асиміляції та розмиття діалектних і культурних особливостей субгрупи у загальнонаціональному кримськотатарському середовищі.

Див. також Кримські татари Південний берег Криму Степові кримські татари Тати (етнічна група кримських татар)

Примітки

Література Куфтин Б. А. Южнобережные татары Крыма // Общественно-научный и экскурсионный журнал Крым. — 1925. — № 1. — С. 22 — 31. Возгрин В. Е. История крымских татар: очерки этнической истории коренного народа Крыма. — Симферополь: Тезис, 2013. — Т. 1-4. Чубаров Е. Кримськотатарська етнографія. — Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво, 2004.