Кабала — (від араб. угода, зобов'язання, від євр. qabbalah прийняття, переказ)
Значення Кабала (вчення) — знання про будову людини та світу в юдаїзмі. Кабала (боргове зобов'язання) — що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця. — особливий вид рабства на Русі в XIV—XVI ст., довічна залежність, що поставала внаслідок боргового зобов'язання. «Прагнення придбати знаряддя виробництва, яких бракувало, або худобу примушувало смерда йти в кабалу до феодала» (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448). Кабала (ст.) (від пол. kabała — ворожба, kłaść kabałę — ворожити на картах) — на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. кабалою називали ворожбу на картах з метою передбачити майбутнє. «Бесіду з моєю сусідкою, се є ясноволосою красавичкою, розпочав я про кабалу, котрій она перед обідом так цікаво приглядала ся. Я питав єї, чи она уміє класти кабалу, чи вірить в ню і чи уживає коли сего способу, щоб розвідати будучність» (І. Матієв, Б., 1895, 16, 2) Кабала (перен.) — повна залежність, гніт, кормига, рабство, ярмо, неволя, кайдани, поневолення. «Він був ковалевим челядником і власної хати не мав, а жив у кабалі» (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).
Кабала (екон.) — вид економічної залежності, коли боржник не в змозі повернути борг і тому змушений відшкодувати його запорукою майна, відпрацюванням чи виплатою підвищених. (Словник бізнес термінів)
Населені пункти
Кабала (Кабалака, Кабалак) ( / Կապաղակ; С. В. Юшков. К вопросу о границах древней Албании / Борис Дмитриевич Греков, Аркадий Лаврович Сидоров, Институт истории (Академия наук СССР). — Исторические записки, Объемы 1-2.: Издательство Академии наук СССР, 1937. — С. 134, азерб. — Qəbələ) — стародавнє місто і столиця Албанії Кавказької (до VI століття), великий торговий центр до XV століття. Кабала () — село в Естонії, у волості Тюрі повіту Ярвамаа.
Джерела та література В. Ф. Смолянюк. Кабала //
Посилання Кабала //
Примітки