Костянтин Балшич (; ) або Костандін Балша (прибл. 1378 — 1402 р.) - глава родини Балшичів, який правив землями в північній Албанії.

Життєпис Костянтин був сином Джураджа I Балшича, володаря Зети (правління 1362–1378) та його дружини Теодори Деянович (дочки деспота Деяна). Після смерті батька 1378 року він успадкував невелику ділянку землі між річками Буна і Дрин.

Щоб розширити зв'язки на західних Балканах, він видав свою сестру Євдокію заміж за флорентійського деспота Яніни Ісава де Буондельмонті.

Наприкінці 1394 року Османи призначили Костянтина губернатором Круї та одружили з першою дружиною Марко Барбаріго, албанською принцесою Оленою Топією, дочкою Карла Топії. Олена була двоюрідною сестрою Костянтина, оскільки мати Олени Воїслава та батько Костянтина Юрадж були братом і сестрою. Дідом Олени по материнській лінії та дідом Костянтина по батькові був Балша I Балшич. Він був посланий стати главою Балшичів як османський ставленик і, очевидно, зазнав невдачі, уступивши свою фортецю, Дагнум, своєму двоюрідному брату, Джураджу II Балшичу, у 1395 році.Anamali, Skënder and Prifti, Kristaq. Historia e popullit shqiptar në katër vëllime. Botimet Toena, 2002, pp. 251–252

Костянтин був дуже вірний султану Баязиду I. 17 травня 1395 року він брав участь у битві під Ровиною і став свідком загибелі сербських шляхтичів, але зумів вижити. Серед загиблих були його двоюрідний брат Костянтин Деянович, на честь якого він був названий, і король Марко Мрнявчевич.

У венеційському документі від 8 серпня 1401 року він згадується як «Костянтин, володар Сербії, на території навколо нашої території Дурачі (Дуррес)» (Constantini domini Servie, teritorii, quod est circa teritorium nostrum Durachii). 1402 року з невідомих причин він був страчений в Дурресі, але, як правило, вважається, що його відсутність у битві при Анкарі мала до цього стосунок. Після смерті Костянтина його дружина Олена та їхній син Стефан спочатку виїхали до венеційців, а потім жили у її сестри Марії. Оскільки Марія була одружена з Філіпом Марамонте, венеційці та рагузці часто називали Стефана Балшича «Стефаном Марамонте».

1920 року югославський історик Мілан Шуффлай опублікував під псевдонімом Альба Лімі історичний роман про Костянтина Балшича.

Родовід

Примітки