Віктор Павлович Капранов (, село Нікуліно Бронницького повіту Московської губернії, тепер Раменського міського округу Московської області, Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський профспілковий діяч, голова та відповідальний секретар ЦК Спілки робітників-шкіряників, голова 1-го міського районного комітету РКП(б) міста Самари. Член Центральної контрольної комісії РКП(б) у 1923—1924 роках. Член ВЦВК та ЦВК СРСР.
Життєпис Народився в селянській родині. Закінчив сільську трирічну початкову школу. З початку 1900-х років працював учнем шорника та шорником у Москві.
Учасник революційного руху з 1905 року, поширював нелегальну підпільну літературу, учасник похорону Баумана. Брав участь у Грудневому московському збройному повстанні 1905 року на Красній Пресні, входив до бойової робітничої дружини Замоскворіччя.
Член Партії соціалістів-революціонерів (ПСР) у 1906—1908 роках. Член РСДРП з 1908 року.
У 1907 році виїхав до міста Орла, а потім до Санкт-Петербурга, де працював шорником і виготовляв чемодани. Активно займався революційною діяльністю, був одним із керівників Санкт-Петербурзької професійної спілки робітників-шкіряників. Неодноразово заарештовувався поліцією, в 1910 році засуджений до адміністративного заслання під гласним наглядом поліції в Бронницький повіт Московської губернії.
Після відбуття заслання вів партійну та профспілкову роботу в Тулі, Петрограді, Москві, Києві. У 1914 році заарештований за відкритий виступ проти імперіалістичної війни, втік з-під арешту.
У 1914—1915 роках — робітник Київського заводу «Арсенал»; один із керівників Київського Центрального бюро профспілок, член Київського комітету РСДРП. У 1915 році заарештований поліцією після провалу Київського комітету РСДРП та засуджений на вічне поселення в Єнісейській губернії. Після Лютневої революції в березні 1917 року був звільнений та амністований, переїхав до Петрограда.
У серпні 1917 року виїхав до Москви, де до травня 1918 року працював робітником-шорником шорної фабрики у Московській губернії. Одночасно активно працював у профспілках, керував Об'єднаною радою заводських комітетів шкіряних підприємств Москви.
У серпні 1917 року разом із групою більшовиків організував загальний страйк шкіряників Москви. З жовтня 1917 року був одним із організаторів Червоної гвардії в Дорогомиловському підрайоні Москви, членом об'єднаного штабу Червоної гвардії Московської спілки шкіряників. Учасник Жовтневого перевороту 1917 року в Москві, брав участь у вуличних боях з юнкерами.
З травня по червень 1918 року — на партійній та профспілковій роботі в місті Самарі. З червня по жовтень 1918 року (під час окупації Самари «білочеськими» легіонами) перебував на підпільному становищі в Самарі.
У 1918—1919 роках — секретар Самарської губернської Спілки робітників-шкіряників.
30 січня — березень 1919 року — голова 1-го міського районного комітету РКП(б) міста Самари.
До липня 1919 року — голова правління Самарського губернського шкіряного тресту «Шкіртрест».
У липні 1919 — листопаді 1921 року — секретар ЦК Всеросійської Спілки робітників-шкіряників у Москві.
У листопаді 1921 — 1924 року — голова ЦК Всеросійської Спілки робітників-шкіряників.
У 1924 — 16 квітня 1930 року — відповідальний секретар ЦК Всесоюзної Спілки робітників-шкіряників.
Помер 16 квітня 1930 року після тривалої і важкої хвороби в Москві. Похований у колумбарії Донського крематорію на Новому Донському цвинтарі Москви.
На честь Капранова було перейменовано Нижній Предтеченський провулок у Москві, названо Палац культури та техніки Ленінградського виробничого об'єднання «Скороход» (на останньому також було встановлено меморіальну дошку) та фабрику дитячого взуття.
Примітки
Джерела Капранов Виктор Павлович Капранов Виктор Павлович Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015.