Луї Лепренс-Ренґе (; нар. 27 березня 1901, Алес — пом. 23 грудня 2000 року в Парижі) — французький фізик-експериментатор (ядерна фізика, фізика елементарних частинок), інженер телекомунікацій і науково-популярний автор публіцистики. Член Французької академії.

Біографія Лепренс-Ренґе був сином Фелікса Лепренс-Ренґе, директора Вищої школи шахт у Нансі. З 1920 року він навчався в Політехнічній школі, а потім у Вищій школі електротехніки (Supélec) і в Національній вищій школі телекомунікацій (сьогодні Телеком Парі Тех), які закінчив у 1925 році. Потім працював інженером телекомунікацій у сфері підводних кабелів. У 1929 році він працював у лабораторії Моріса де Бройля, де зайікавився ядерною фізикою. У 1933 році захистив докторський ступінь. З 1936 по 1969 рік він був професором фізики в Політехнічній школі, де в 1936 році заснував Laboratoire de physique nucléaire et des hautes énergies (Лабораторія ядерної енергії та фізики високих енергій) (з 2002 року названа на його честь Laboratoire Leprince-Ringuet) і з 1959 по 1972 як професор ядерної фізики в Колеж де Франс.

У 1930-х роках він досліджував космічні промені (частково разом з П'єром Оже), серед іншого, використовуючи хмарну камеру, яку він також встановив у 1950-х роках в Альпах (лабораторія в Шпиль Півдня) та в Піренеях. Після цього його група звернулася до прямих експериментів на прискорювачах елементарних частинок у Saclay та CERN. Його лабораторію в Політехнічній школі, де часом працювало понад 200 науковців, у 1971 році очолив Бернар Грегорі, а в 1972 році — Марсель Фруассар у Колеж де Франс.

Лепренс-Ренґе написав численні науково-популярні книги, а також отримав літературну премію (Prix Ève Delacroix 1958). Він також торкався відносин між релігією та наукою. У 1949 році він був президентом Католицького союзу французьких наук, а з 1961 року членом Папської академії наук.

Лепренс-Ренґе був членом Академії наук (1949) і Французької академії (1966). У 1967 році він був прийнятий в Американське філософське товариство. Він отримав кілька нагород від Академії наук і Французького фізичного товариства, наприклад премію Фелікса Робена 1942 року. У 1957 році він був президентом Французького фізичного товариства. Він став великим офіцером ордена Почесного легіону, командором Ордену академічних пальм і був нагороджений Великим хрестом Ордену національних заслуг.

З 1951 по 1971 рік він був уповноваженим Комісаріату з атомної енергії (CEA).

Захоплення Відданий європеєць, він був президентом організації Французького Mouvement européen (Міжнародного європейського руху) з 1974 по 1990 рік. З 1970 по 1983 рік він був президентом Jeunesses musicales de France (Музична молодь Франції). Іншими інтересами Лепрінс-Рінге були живопис і теніс.

Праці

Les Transmutations artificielles, Hermann 1933 Les Rayons cosmiques, les Mésons, Albin Michel 1949 mit Félix Leprince-Ringuet Les Inventeurs célèbres, 1952 Des Atomes et des hommes, Fayard 1956 mit anderen: Les Grandes Découvertes du XX siecle, Larousse 1958 Herausgeber der populärwissenschaftlichen Reihe Le Bilan de la Science, ab 1963 mit anderen: La Science contemporaine. Les Sciences physiques et leurs applications, 2 Bände, Larousse 1965 Science et Bonheur des hommes, Flammarion 1973 Leprince-Ringuet — Le bonheur de chercher, Interview mit Jean Puyo, Le centurion, 1976 Le Grand Merdier ou l'espoir pour demain ?, Flammarion 1978 La Potion magique, Flammarion 1981 L'Aventure de l'électricité, Flammarion 1982 (Flammarion) Les Pieds dans le plat, Flammarion 1985 Noces de diamant avec l'atome, Flammarion 1991 Foi de physicien, Bayard 1996

Примітки

Посилання