Ліппе — німецька земля. З 1468 року столицею держави був Детмольд.
Правління сеньйорів Ліппе встановилося в ХІІ столітті. 1528 року Ліппська сеньйорія була піднесена до статусу імперського графства, а в 1789 році до князівства. до 1806 року Ліппе — складова імперського Нижньорейнсько-Вестфальського округу, з 1806 по 1813 рік частина Рейнського союзу, з 1816 по 1866 рік частина Німецького союзу, з 1866 член Північнонімецького союзу, з 1871 частина Німецької імперії і після 1919 демократично створена вільна держава у Веймарській республіці. У 1947/48 роках за ініціативою британських окупаційних військ держава Ліппе була змушена відмовитися від своєї багатовікової незалежності та вирішила приєднатися до землі Північний Рейн-Вестфалія, яка була заснована 1946 року.
Територія колишньої землі Ліппе в його останньому територіальному статусі в основному відповідає (в тому числі без ексклавів) сьогоднішньому району Ліппе в адміністративному районі Детмольд, адміністративним центром якого є Детмольд. Округ Ліппе (або Ліпперланд) утворює, поряд із Вестфалією та Рейнської областю, третю і на сьогоднішній день найменшу частину землі Північний Рейн-Вестфалія.
Щоб відрізнити його від інших територій, які спочатку належали гілкам дому Ліппе, особливо Шаумбург-Ліппське князівство, Ліппе також називали Ліппе-Детмольд.
Географічне положення Територія вільної держави Ліппе, яку часто називають «Ліпперланд», є частиною історичного ландшафту Вестфалії. Після політичної реорганізації після Віденського конгресу вона межувала на півночі, заході та півдні з прусською провінцією Вестфалія (увійшла до складу Північного Рейну-Вестфалії в 1946 році), а на сході з Ганноверським королівством, з 1866 року прусська провінція Ганновер (в 1946 році приєднався до Нижньої Саксонії). Крім того, воно межувало на північному сході та південному сході з декількома ексклавами різних областей: територією навколо Пірмонта, яка до 1921 року належала землі Вальдек-Пірмонт, а потім стала частиною Ганновера, графством Шаумбург, яке до 1866 року було частиною Гессенського курфюрства, потім у 1932 році частина прусської провінції Гессен-Нассау, а потім перейшов до Ганновера, і, нарешті, до невеликого Вестфальського (останнього часу вже Північного Рейну-Вестфальського) ексклаву Люгде. Сам Ліппе володів декількома невеликими ексклавами до 1947 року: Каппель і Ліппероде поблизу Ліппштадта (сьогодні райони Ліппштадта), а також Гревенгаген, розташований за кілька кілометрів на південь від центру. Усі ексклави були оточені Вестфалією.
Географічно Вільна держава лежала переважно на північний схід від Тевтобурзького лісу (також званого Ліппішер-вальд у східній частині) і на схід від гір Егге. Переважно горбиста, частково сильно пересічена місцевість між горами Везер і Егге відома як гори Ліппе, з Кетербергом як найвищою висотою. Це означало, що Ліппеланд був по суті частиною Везерської височини. Лише менша територія на захід від гір Егге та на південний захід від Оснінга навколо Аугустдорфа була у Вестфальській затоці, яка характеризується піщаними вересами, Сенне. Найбільшими річками є Везер, Верре, Бега та Еммер. Однойменна річка Ліппе бере свій початок поблизу землі Ліппе в Сенне, але не торкається центру, а лише ексклави Каппель і Ліппероде поблизу Ліппштадта. Однак дім Ліппе походить з того місця, де він зміг отримати свої перші території. Місто Ліппштадт управлялося спільно як кондомініум графством або князівством Ліппе та курфюрством Бранденбург або Королівством Пруссія з 1666 по 1850 рік.
З національною територією близько 1200 жителів км² і всього 183 713 жителів (перепис 1939 року), Ліппе був однією з найменших держав Німецької імперії. За площею це був шоста найменша земля і третя найменша за територією земля в імперії. Найбільшим містом Ліппе з населенням близько 25 000 осіб була столиця штату і колишня королівська резиденція Детмольд.
Історія
Ліппе до 1123 року Ті місця в Ліппе, назви яких мають закінчення -trup, походять із саксонських часів (напр. Наприклад, Ентруп, Іструп, Барнтруп). З християнізацією у VIII толітті та створення церков із цвинтарями (напр. Б. Ст. Йоганна в Лемго) були створені опорні точки, які змогли розвинутися у більші громади з кількома фермами. Міста на -hausen (наприклад, святого Йоганна в Лемго) і -heim (наприклад, Штайнгайм — район Гьохтер) були засновані в цей каролінзько-оттонський період. Особливу роль у сприянні розвитку свого водозбору через нові господарства, що стало можливим внаслідок новоствореного трипільного господарства, відіграли монастирі. Це покращене управління землею призвело до значного зростання чисельності населення, що спричинило демографічний тиск і згодом дало поштовх внутрішній колонізації. Починаючи з існуючих населених пунктів, створювалися нові поселення на розчищених лісових ділянках. Про це свідчать назви сіл у Ліппе, які закінчуються на -heide (наприклад, Кірххайде, Кнеттерхайде) або -hagen (наприклад, Гаген, Гагендоноп, Фалькенгаген) і які вказують на поселення, які вже не були такими родючими. У результаті новоутворень розширилися економічні ареали: стала густішою мережа поселень, що призвело до заснування міст у ХІІ столітті.
Ліппська сеньйорія і Ліппське графство до 1789 року Ліппе вперше згадується в документі 1123 року; в документі про шляхтича Бернгарда I як Бернгардуса де Ліппе. До Реформації правління Ліппе було в духовній сфері впливу єпископа Падерборна. Наступники придбали значні території графства Шваленберг на південному сході та розширили свої володіння на північ до Везера, купивши Варенгольц і Лангенхольцгаузен. У XIV столітті правління було поділено і претендували на сусідні території. Місто Ліппштадт було перетворено на територію, яка управлялася спільно з графством Марк. У XV столітті було придбано графство Штернберг. Однак графство Еверштайн було втрачено у ворожнечі з герцогами Брауншвейг-Люнебурга. Ліппе брав участь у Сойстській міжусобиці як супротивник архієпископа Кельнського; частина володінь була втрачена ландграфством Гессенським і згодом була збережена графом Ліппе як спадкова феодальна власність.
У 1528 році Симон V отримав титул імператорського графа, і Ліппська сеньйорія стала Ліппським графством. У зоні напруженості між католицьким єпископством Падерборна та лютеранським Гессеном графи, також під впливом міст Ліппе, вирішили стати протестантами. У 1538 році маєтки прийняли рішення про протестантський церковний орден для Ліппе. Ліппе був втягнутий у Шмалькальдську війну (1546—1547), яка для протестантської сторони була програшною. В результаті Ліппе став прямою імперською вотчиною. Граф Симон VI. запровадив реформатське віросповідання в так званій Другій Реформації. Лютеранським залишився лише Лемго. Династично Ліппе характеризувався численними судовими суперечками між правлячою лінією Детмольда та молодшими лініями (особливо Ліппе-Браке та Ліппе-Альвердіссен). 1647 року граф Філіп цур Ліппе-Альвердіссен заснував пізніше князівство Шаумбург-Ліппе, успадкувавши північно-західну половину Шаумбурзького графства. Як і весь регіон, Ліппе сильно постраждав під час Тридцятилітньої війни. Міста Ліппе втратили близько двох третин свого населення; у сільській місцевості втрати становили близько 50 % осіб. В епоху бароко та Просвітництва пани Ліппе могли відстоювати свої права на владу над маєтками лише в обмеженій мірі. Територія була надто малою, а суперечки про спадщину з побічними лініями — надто великими. Однак, перш за все, маєтки наполягали на сильних повноваженнях у державному бюджеті.
Ліппське князівство до 1918 року
1789 року першим князем Ліппе став Леопольд I (1767—1802). Князівство пережило наполеонівський період у складі Рейнської конфедерації. Кальвіністське князівство завжди було тісно співпрацювало з протестантськоою Пруссією і тому змогло зберегти незалежність, навіть якщо вона зазвичай була лише формальною. У німецькій війні 1866 року вона виступила на боці Пруссії проти Німецького союзу під проводом Австрії. 1866 року вона приєдналася до Північнонімецького союзу, а 1871 року стала частиною Німецької імперії. У наступні роки кілька графських ліній змагалися в так званій суперечці про правонаступництво Ліппе. У 1897 році Імперський суд у Лейпцигу вирішив справу на користь графа Ернста цур Ліппе-Бістерфельда. Після Першої світової війни князівство стало вільною демократичною державою.
Вільна держава Ліппе до 1945 року Після Листопадової революції 1918 року виникла демократична вільна держава. Державна влада походила від народу. Демократична конституція від 21 грудня 1920 року, за якою законодавча влада належить ландтагу землі Ліппе. Він обирав державний виконавчий комітет у складі трьох осіб, який був одночасно главою держави та урядом (виконавчою владою) країни. З 1919 по 1933 рік найсильнішою партією ландтагу була СДПН. Саме вона очолювала державний виконавчий комітет із трьох членів, спочатку під керівництвом Клеменса Беккера, а з 1920 по 1933 роки — Генріха Дрейка.K. Rauchschwalbe: Geschichte der lippischen Sozialdemokratie. Bielefeld o. J., S. 149–226. Проте, націонал-соціалісти для своїх політичних цілей з самого початку використовували місця Ліппе як нібито «серце Німеччини». Під час нацистських маршів з усього Рейху безпрецедентне пангерманське значення Ліппе перебільшувалося. Виробництво в Ліппе, яке постраждало від світової економічної кризи та високого безробіття, вразило велику частину населення. Прихований антисемітизм і зростання агітації проти політичних опонентів також принесли НСДАП особливо успішні місцеві вибори на початку 1930-х років. На виборах до землі Ліппе 15 січня 1933 р. соціал-демократи втратили статус найсильнішої фракції ландтагу. Майже 40 % голосів взяла нацистська партія. Це було більше, ніж по всій країні на виборах до рейхстагу в листопаді 1932 року. Через інструменталізацію результати Ліппе також вплинули на кабінет Шлейхера, який 28 січня 1933 року зрештою пішов у відставку. НСДАП у Ліппе досягла успіху і з 7-го лютого призначила двох членів державного виконавчого комітету та змусила Дрейка залишити уряд. З призначенням рейхс-губернатора Альфреда Маєра в Детмольді для Ліппе та Шаумбург-Ліппе з травня 1933 року гляйхшальтунг був завершений раніше, ніж в інших частинах рейху. Одночасно Ганс-Йоахім Ріке був призначений державним міністром на чолі уряду землі Ліппе. Він перебував під наглядом Альфреда Мейєра. Юрґен Штроп, один з головних виконавців геноциду євреїв у Варшавському гетто (1943), очолив допоміжну поліцію Ліппе ще в березні 1933 року, його активно підтримували Адольф Гітлер, Генріх Гіммлер і Герман Герінг.
Земля Ліппе до 1947 року, приєднання до Північного Рейну-Вестфалії У квітні 1945 року Ліппе була окупована військами США та віднесена до британської окупаційної зони. Колишні вільні держави Ліппе та Шаумбург-Ліппе керувалися в особистій унії під спільним прем'єр-міністром Генріхом Дрейком. Наприкінці 1946 року Шаумбург-Ліппе було включено до складу нової землі Нижня Саксонія. Решта землі Ліппе також побачила кінець своєї державної незалежності, що залишилася після більш ніж 800 років. Невелика земля зробила вибір на користь землі Північний Рейн-Вестфалія, яка запропонувала подальші поступки та заохочення в рамках Ліппе-Пунктів. Ліппе було включено до складу землі Північний Рейн-Вестфалія 21 січня 1947 року за британським військовим наказом № 77 і таким чином припинило своє існування як земляBekanntmachung der Militärverordnung Nr. 77 vom 21. Januar 1947 (PDF; 476 kB), wiedergegeben im Portal lwl.org des Landschaftsverbandes Westfalen-Lippe, abgerufen am 20. Januar 2012. Запланований спочатку референдум так і не відбувся.
Ліппе є частиною землі Північний Рейн-Вестфалія