Ерне́ст Микола́йович Би́ков (2 жовтня 1936, Тараща — 25 жовтня 2004, Київ) — український інженер-конструктор. Головний конструктор Київського інституту «Діпромісто». Лауреат Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка (1978), Державної премії Української РСР з архітектури (1990), Державної премії України в галузі архітектури (2013, посмертно).
Біографія
Народився 2 жовтня 1936 року в Таращі, в родині кінооператора Миколи Бикова (1909—1945). 1959 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.
Від 1962 року працював в інституті «Діпромісто», займаючи посади старшого інженера, керівника групи, у 1973—1987 роках — головний спеціаліст-конструктор в архітектурно-планувальній майстерні № 4, від 1987 року — головний інженер, від 1993 року — головний конструктор інституту.
Помер на 69-му році життя 25 жовтня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, ).
Творчість Керував проєктуванням: театрів у Житомирі, Дніпропетровську, Луцьку, Хмельницькому, Білій Церкві, кінотеатру «Зоряний» в Києві.
Керував реконструкцією Київського академічного театру оперети. Приміщення театру будувалося на початку XX-го століття на благочинні кошти як приміщення Троїцького народного дому.
Брав участь у проєктуванні як один з авторів музично-драматичних театрів у Сімферополі, Івано-Франківську, Ужгороді, санаторію «Карпати».
Розробив і розв'язав принципові конструктивні проблеми на всіх етапах проектування та будівництва українського музично-драматичного театру в Сімферополі (1970—1976).
Був головним конструктором будівництва нового приміщення Київського театру ляльок.
Нове приміщення Київського театру ляльок
Премії 1978 — Державна премія Української РСР імені Тараса Шевченка, разом з архітекторами Санією Афзаметдиновою та Віталієм Юдіним — за Кримський обласний український музично-драматичний театр у Сімферополі. 1990 — Державна премія Української РСР з архітектури, разом з архітекторами Борисом Жежеріним, Петром Болюком, Володимиром Булгаковим, Григорієм Заньком, Розою Каразіною, Віталієм Юдіним і художником Станіславом Адаменком — за реконструкцію Державного академічного театру опери і балету УРСР імені Т. Г. Шевченка. 2013 — Державна премія України в галузі архітектури (посмертно), разом з архітекторами Володимиром Хромченковим (посмертно), Наталією Штербуль, інженерами-будівельниками Іваном Волощуком, Володимиром Пащаком, Василем Тимковичем — за реконструкцію та реставрацію будівлі Одеського національного академічного театру опери та балету.
Література — С. 43–44. — С. 56–57.