Південно-Уральский нікелевий комбінат («Южуралникель») — металургійне підприємство у місті Орськ Оренбурзької області Росії.

В 1935 році було прийняте рішення про будівництво в Орську нікелевого заводу, який би використовував руду розташованих неподалік Аккерманівського та Айдарбацького рудників, що зводились за єдиним задумом із металургійним виробництвом. Крім того, технологія плавки потребувала коксу та вапняку (джерелом останнього стала Аккерманівська вапнякова копальня).

Завод провів першу плавку з отриманням нікелевого штейну наприкінці 1938 року, а в 1939 році видав перший гранульований нікель. В 1940 році завершили будівництво гідрометалургійного цеху, який 1941 року почав випуск кобальту та сульфату нікелю. Фактичний випуск продукції в перерахунку на метал склав у 1941 році 5030 тонн нікелю та 20 тонн кобальту.

У 1942 році на основі обладнання, евакуйованого з Кольського півострова із заводу «Северникель», в Орську запустили електролізний цех, що дав можливість випускати металічний нікель із мідно-нікелевого штейну, який надходив з Норильська.

З 1943 році поставки рудної сировини також здійснювали Айдирлинський нікелевий рудник (так само Оренбурзька область) та Кемпірсайський нікель-кобальтовий рудник (Казахстан), а 1961 року найважливішим постачальником стала Куба, звідки надходив високоякісний нікель-кобальтовий концентрат (з огляду на останнє потужність електролізного цеху збільшили утричі).

Південно-Уральському нікелевому комбінату підпорядкували Буруктальський феронікелевий завод, який почав роботу в 1960-х роках у тій же Оренбурзькій області.

Після розпаду СРСР припинились поставки кубинського концентрату, так само як і видобуток нікель-кобальтових руд у Казахстані. Як наслідок, нікелевий завод в Орську потрапив у скрутне економічне становище та був вимушений шукати нові джерела постачання сировини. 1995 року ним став Сахарінський рудник у сусідній Челябінській області, крім того, намагались активно залучати до використання руду Буркутальського родовища, яка мала важкий для переробки склад.

В 2000-х роках ситуацію вдалось нормалізувати. В 2007—2011 роках комбінат випускав від 15,6 до 17,1 тисячі тонн продукції (в перерахунку на нікель), з якої 90 % припадало на феронікель.

Втім, спроби підібрати ефективну технологію збагачення руди Буруктальского родовища так і не принесли успіху, а застаріла технологія з використанням коксу суттєво погіршувала економічні показники. Як наслідок, в 2012 році завод в Орську зупинили і станом на початок 2020-х він так і не відновив роботу.

Примітки