Ferrari 290 SЧисло «290» вказує на робочий об'єм у см³ одного циліндра двигуна — перегоновий автомобіль виготовлений компанією Ferrari у 1957 році. Це був подальший розвиток конструкції автомобіля-попередника 290 MM переможця перегонів 1956 Mille Miglia. 290 S став першим спортивним автомобілем виробництва Ferrari, що був оснащений двигуном конфігурації DOHC V12. Кар'єра його була дуже короткою, але він став важливою віхою у розвитку лінійки двигунів Jano V12.

Участь у перегонах Вітторіо Яно спроектував двигун V12 застосувавши низку технічних рішень та набутий досвід проектування двигуна V8 для команди компанії Lancia, призначеного для перегонів у Формулі-1. Двигун для 290 S був еволюцією моделі двигуна, яка раніше використовувалась на спортивному перегоновому автомобілі 290 MM, але із чотирма верхніми розподільними валами. Новий двигун був встановлений на тому ж, немодифікованому трубчастому шасі, що і його попередник. Кузов автомобіля, який виготовлявся компанією Scaglietti, було оновлено лише щоб врахувати нові технічні правила, запроваджені FIA.

На відміну від свого попередника, 290 S не здобув жодної перемоги. Було випущено всього два екземпляри (номери шасі 0646 і 0656), і обидва були перетворені на похідну модифікацію 315 S з більшим робочим об'ємом, один до перегонів , другий після них.

Технічні характеристики

Двигун Новий двигун Jano V12 з кодовою назвою Tipo 136, отримав нову конфігурацію з двома розподільними валами на блок циліндрів. Діаметр циліндрів і хід поршня залишились попередніми (73 мм на 69,5 мм), що забезпечувало двигуну робочий об'єм 3490,61 см³. При ступені стиску 9:1, вихідна потужність була 325 к. с. при 8000 об/хв. Для порівняння 290 MM розвивав максимальну потужність у 320 к. с. при 7200 об/хв. Систему живлення також було оновлено встановленням шести карбюраторів Weber 42DCN, замість трьох 36IR4s. Запалювання забезпечувалося здвоєними свічками запалювання, які обслуговувалися чотирма котушками. Двигун використовував систему змащування із сухим картером.

Кузов і підвіска Трубчасте сталеве шасі, відоме як tipo 520, було таким же, як і на 290 MM, яке, в свою чергу, бере початок від 860 Monza. Передня підвіска була незалежною, а задня — типу «Де Діон» з поперечними листовими ресорами. На обох осях були встановлені гідравлічні амортизатори. Трансмісія і система гальмування залишилися такими ж, як і раніше.

Участь у перегонах

Обидва автомобілі дебютували на перегонах у 1957 році. Перша машина (s/n 0646), пілотована Еудженіо Кастеллотті, Луїджі Муссо і Морісом Трентіньяном, зуміла посісти у кваліфікації друге місце. У самих же перегонах автомобіль зійшов з дистанції на півдорозі через проблеми із запалюванням. Луїджі Муссо змінив команду та підтримав екіпаж 290 MM, який здобув перемогу. Двигун до березня було оновлено до специфікації 315 S для перегонів у Себрінгу, а потім автомобіль був зруйнований на трагічних перегонах 1957 Mille Miglia в остаточному вигляді, модернізованому до 335 S. В аварії тоді загинув гонщик Альфонсо де Портаґо, його штурман Едмунд Нельсон та ще дев'ять глядачів.

Друга машина під заводським номером 0656 також дебютувала в аргентинській гонці. 290 S з Пітером Коллінзом і Майком Готорном за кермом, кваліфікувався на п'ятому місці, але також не завершив гонку через проблеми з тиском оливи та схід з траси після перших двох кіл. Автомобіль під зав. № 0656 було згодом було підготовлено до 1957 , але не було оновлено до більшої потужності. Замість цього автомобіль отримав старий двигун SOHC tipo 130 від 290 MM. з привели автомобіль, виставлений бізнесменом Джорджем Тілпом (), на четверте місце у загальному заліку і третє у своєму класі. Це був найкращий результат команди Ferrari у цьому змаганні, оскільки потужніші Ferrari 315 S посіли шосте та сьоме місця. Пізніше до травня 1957 року автомобіль було переобладнано у 3,8-літровий 315 S.

Примітки

Джерела

Посилання

Ferrari 290 S: Ferrari History