«Маркантоніо Брагадін» () — військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач, головний у своєму типі, Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Брагадін» був закладений 3 лютого 1927 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto у Таранто. 21 липня 1929 року він був спущений на воду, а 16 листопада 1931 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

За час служби «Маркантоніо Брагадін» здійснив 28 бойових походів у Середземне море, пройшовши 16 153 милі в надводному положенні та 1581 — у підводному положенні.

Історія служби Підводний човен отримав назву на честь Маркантоніо Брагадіна, венеціанського воєначальника, одного із найзнаменитіших героїв Венеціанської республіки часів облоги Фамагусти. Після введення в експлуатацію човен був приписаний до Ла Спеції, до складу II ескадри підводних човнів; у 1934 році його перевели до Таранто.

7 грудня 1935 року він був випадково протаранений підводним човном «Тіто Спері», різко перекинувшись через удар, але не отримав серйозних пошкоджень. У 1939 році «Брагадін» був відряджений до Командно-шкільної флотилії, де залишався кілька місяців.

Під час Другої світової війни, на початку якої він дислокувався в Таранто, він використовувався майже виключно для транспортних завдань та тренувань екіпажів.

24 червня 1940 року він вирушив з Неаполя у свою першу місію, а саме перевезення до Тобрука 27 тонн припасів, призначених для Королівських повітряних сил. Згідно з останніми дослідженнями, саме «Браґадін» під час зупинки в Тобруку 28 червня, а не панцерний крейсер «Сан-Джорджо» випустив чергу з кулемета, яка випадково збила літак маршала Італо Бальбо. Підводний човен повернувся в Таранто 4 липня після інтенсивного та безперервного переслідування: він був об'єктом загалом трьох атак з повітря та двох морських атак глибинними бомбами, що призвело до втрат чотирьох членів екіпажу.

17 грудня 1941 року човен вийшов з Таранто до Бенгазі з приблизно 50 тоннами припасів; потім він попрямував до Триполі, але сів на мілину біля Пунта-Тагіура, довелося перевантажити вантаж на моторні вітрильники; потім його звільнили та відбуксирували до Триполі.

21 травня 1943 року при поверненні із транспортної місії з Лампедузи до Таранто «Маркантоніо Брагадін» уникнув чотирьох торпед, запущених ворожим підводним човном.

7 вересня 1943 року в рамках плану «Зета» (для протидії черговій висадці союзників у Салерно) човен відрядили до Іонічного моря. Тому на момент проголошення перемир'я він потрапив у засідку в Тарантській затоці й здався союзникам у Аугусті. Звідти разом з п'ятьма іншими підводними човнами та під ескортом есмінця «Айсіс» він вирушив на Мальту, куди прибув 16 вересня 1943 року.

Див. також Л-14 (підводний човен СРСР) HMS Sunfish (81S) U-37 (1938) I-124 Créole (Q193) HNoMS A-3 HNLMS O 25

Примітки Виноски

Джерела

Література Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8. Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372 Italian Warships of World War II, Fraccaroli Aldo, Ian Allan Ltd., 1968, SBN 7110 0002 6

Посилання

Marcantonio Bragadin Sommergibile «BRAGADIN»