Войшвілт (ст.-укр. Воишвилтъ; 1370) — литовський нобіль XIV століття, упитський намісник.
Життєпис За своїм статусом він був дрібним княземBunge, F.G. (ed.). Liv-, Est- und Curländisches Urkundenbuch. Bd. 2. 1301—1367. Reval, 1855. Sp. 772, але до Гедиміновичів не належав. Походив, схоже, з Упитської землі, де й досі є село , згадуване під 1368 й 1398 роками, — либонь, первісне володіння Войшвілта. Також, на пару з якимось Ритом, держав частину Логойська.
14 серпня 1358 р. «князі та бояри» Патрикій, Войшвілт, , Олізар та Васько Кирдеєвич (Patryky, Woyszwylt et Aykszy, Olyazar et Waskonem Kerdeyewycz) підписали із Мазовією договір про делімітацію кордону. Як припустив дослідник Олег Ліцкевич, нобіль при тім діяв від імені вел. кн. Ольгерда. У 1350/60-их роках він керував демаркацією кордону з Лівонією, а 7 листопада 1367, як і князі Володимир Ольгердович, Стирпейко та Кейстут, привісив було печатку під домовою з Тевтонським орденом. Від його імені межа з Лівонією була названа ВойшвілтовоюWojtkowiak, Z. Północna granica Litwy w średniowieczu. «Limites inter Litvaniam et Livonia» z 1473 / Z. Wojtkowiak // Poznań-Wilnu. Studia historyków w roku tysiąclecia Państwa Litewskiego. — Poznań: Wyd-wo Poznańskie, 2010. — S. 244.Dorna, M. Akt delimitacji litewsko-inflanckiej z 7 lipca 1473 roku / M. Dorna // Lituano-Slavica Posnaniensia. — 2013. — № 14. — S. 93..
Польський хроніст XV століття Ян Длугош був першим, хто пойменував Войшвілта сином Кейстута, щоправда, хибно. Цю звістку перейняв незнаний автор Хроніки Биховця, а згодом Матей Стрийковський та Йоахим Бельський. Сином Кейстута його названо і в «Уставі Ольгерда про креви» — безперечному фальсифікаті Теодора Нарбута нібито 1359 рокуВольф Ю. Kniaziowie litewsko-ruscy… — S. 160..
У «Лівонській хроніці» зазначається, що Войшвілт () загиб в 1370 р. од переохолодження під час відступу литовсько-руського війська після поразки при Рудау.
Див. також Ямонт Толунтович
Примітки
Джерела