Ікарус-Земун IK 160P – високопідлоговий зчленований міський та приміський та агломераційний автобус, який вироблявся в 1982–1991 рр. на Єльчанському автомобільному заводі на основі шасі та кузова югославського підприємства Ікарус-Земун. Побудовано було близько 880 одиниць. Під час експлуатації через зниження кількості пасажирів на маршрутах частину автобусів цього типу було позбавлено причепів.

Історія

Походження Навесні 1972 року югославське підприємство Ікарус-Земун, яке раніше виробляло лише літаки, вирішило розширити виробництво завдяки виготовленню автобусів . В той же час влада Польської Народної Республіки прийняли рішення про оновлення парку міського транспорту, а також про розбудову міських маршрутів. Спочатку потрібні були лише автобуси великої місткості (11-12-метрові). В результаті польсько-французької співпраці було створено 12-метровий автобус Єльч PR110, який мав три пари дверей. Такі автобуси містили 50% деталей, імпортованих із Франції.

Криза 80-х рр. XX ст. призвела до того, що влада ПНР не мала іноземної валюти на закупівлю запчастин для цих автобусів. Імпорт з-за кордону запчастин для одного автобуса відповідно до цін початку 1984 р. коштував 2000 доларів США. Єльчанський автомобільний завод активно шукав заміщення на місцевому ринку, оскільки в іншому випадку відбувалися б затримки у виробництві. Додатковою проблемою стали виробничі потужності фабрики двигунів WSK Mielec. Цехи компанії могли виробляти до 1000 двигунів на рік. У 1981 р. було підписано польсько-югославську торговельну угоду, в рамках якої було розпочато співпрацю між польською Jelcz та югославською TAM.

На додачу бракувало автобусів високої місткості, які б обслуговували приміські перевезення, на яких зазвичай високий пасажиропотік. Зважаючи на це було підписано додаток до польсько-югославської торговельної угоди на постачання компонентів для патобусів Ікарус Земун IK160. Автобуси, що вироблялися у Польщі, позначалися додатковою літерою P (так само як Фіати, що вироблялися FSO, на приклад Fiat 127p) .

Виробництво Перші запчастини було відвантажено до фабрики в Єльчі в грудні 1982 р..

Шасі та корпуси автобусів вироблялися на югославській фабриці з Земун у Белграді. В Югославії також виконували монтаж польської привідної системи. Фабрика в Єльчі-Лясковицях виконувала доскладання автобуса, що полягало в монтажі сидінь (так само як в моделі PR110), поручнів та інших елементів інтер’єру.

Презентація автобусів відбулася на стоянці Єльчанського автомобільного заводу в 1987, 1988 і 1989 рр. Партію останніх 25 автобусів було вироблено в 1991 р. Однак на цю партію важко було знайти покупця. Остаточно автобуси було продано в 1993 р.

Всього в рамках польсько-югославської співпраці було побудовано близько 880 автобусів такого типу.

Експлуатація Ікаруси Земун IK160P спочатку призначалися на приміські та агломераційні маршрути, але згодом їх почали використовувати і на міських маршрутах.

Під час експлуатації через зниження попиту на автобуси великої місткості та задля зменшення витрат на експлуатацію, багато автобусів було скорочено, тобто позбавлено причепів.

У липні 2011 р. один з останніх екземплярів, що експлуатувався на маршрутах міжміського сполучення (PKS Przasnysz), було придбано для збереження музейним експонатом Клубом любителів міського транспорту у Варшаві. Цей автобус на початку своєї роботи, наприкінці 80-х рр. XX століття, обслуговував експрес-маршрути між Пшаснишем і Варшавою. У Варшаві автобуси цієї моделі експлуатувала компанія PKS Grójec.

Базова версія, Ikarus IK 160, експлуатувалася в Югославії, Румунії та Туреччині.

У 1992 році компанія MPK Poznań закупила 15 «Земунів» для новозбудованого депо на вул. Дариборзькій (у Дариборі). Останній раз автобуси вийшли на маршрут в 2002 р. З цієї нагоди Клуб любителів залізничного транспорту організував прощальний пробіг автобусів, на чолі якого був автобус з бортовим номером 1576. Усі автобуси (окрім 1580, перероблений під технічний автобус) було списано – lista pojazdów.

Збережені екземпляри У приватному музеї Артура Леманського в Патерку поблизу Бидгоща знаходяться два екземпляри: один повний IK160P, який раніше ходив на маршрутах PTS Bustrans Tychy, а другий — скорочена до двохдверної версія.

Варшавський Клуб любителів міського транспорту зберігає один невкорочений екземпляр, який раніше належав PKS Przasnysz .

На території фірми Modertrans знаходиться один екземпляр, який до 2002 року належав MPK Poznań і мав бортовий номер 1580. Після виведення з експлуатації автобус було позбавлено зчленування і секції Б, а також перероблено під технічні потреби. Приблизно з 2012 року скоріш за все не використовується (реєстраційні таблиці відсутні).

Конструкція

Шасі

Система приводу Автобус було оснащено польським дизельним двигуном WS Mielec SW 680/56/4 об’ємом 11,1 дм³ з максимальною потужністю 185 к. с. (136 кВт) і крутним моментом 710 Нм. Двигун розміщувався під підлогою між першою та другою віссю (в передній частині). Привіт передавався коробкою передач S6-90 із FSP Polmo Tczew, також польського виробництва.

Підвіска та система гальмування Осі автобуса вироблено угорською компанією Rába: передня вісь — RABA-IKARUS V039.32.140, середня — RABA 018.15-3300 задня — RABA-IKARUS V140.32.100. На всіх осях використовуються барабанні гальма. Автобус обладнано двома системами нальмування: робочою з регулюванням сили гальмування, а також паркувальною. Відстань між першою та другою віссю, а також між другою і третьою складає відповідно 5250 мм та 6100 мм. На колеса встановлено шини 11 R20.

Система керування Використовується система керування з гідропідсиленням Csepel 069 з перенесенням 22,5:1.

Корпус

Ферма і кузов Коробка виготовлена за типовою для автобусів технологією. Каркас мав фермено-струнову конструкцію . Конструкція мала незначні відмінності від югославської моделі. Деякі з рішень згодом були використані в конструкції корпусу Єльч M11 . Шарнір був ідентичний тому, що використовувався в інших югославських зчленованих автобусах .

Двері Автобус обладнаний дверима за схемою 2-2-0-2. Двері двостулкові, відчиняються всередину Таке ж рішення використано в оригінальній моделі IK160, яке було копією німецьких напрацювань. Ідентичні двері монтували на MAN-и SG192 і Mercedesи O305.

Сидіння Земуни, вироблені в Польщі, були обладнані сидіннями, ідентичними до польських Берлієтів Єльчів, що в той же час вироблялися в Єльчі. Автобус мав 47 місць для сидіння, а також 98 для стояння (разом 145). Сидіння м’які, вкриті шкірзамінником, всередині вимощені поролоном.

Електрична схема та освітлення В автобусах Ікарус-Земун IK160P встановленно освітлення, ідентичне до автобуса Єльч PR110.

Примітки

Зовнішні посилання

Дані та фото експлуатованих екземплярів автобусів серії Ікарус-Земун IK160 на сервісі Transport.Wroc.Biz (пол.) Земун в галереї Ikarus Team Polska (пол.)