Іслам на Острові Святої Єлени є религією меншості. Мусульмани становлять близько 0,1 % від населення острова, переважно це нащадки мігрантів з Індостану та Західної Африки.
Історія Першим постійним мешканцем острова Святої Єлени був португальський дворянин Фернан Лопіш, який під час свого перебування в Індії прийняв іслам. Лопіш вибрав добровільне вигнання на Острові Святої Єлени, де й прожив у майже повній самоті близько тридцяти років.
Серед чорношкірих рабів, ввезених Ост-індійською компанією до роботи на острові Святої Єлени до 1792 року із Західної Африки, були мусульмани. Проте більшість із них прийняли згодом християнство . Після 1792 року було прийнято рішення для робіт у сільськогосподарській галузі острова почати наймання за контрактом робітників з Китаю та Індії, серед яких були мусульмани. Після скасування рабства деякі невільники-мусульмани залишалися жити на островах. У XIX і на початку XX століття Велика Британія посилала на острів мусульман, учасників різних повстань у колоніях.
У 1921 році кількість мусульман на острові Святої Єлени була 32 особи, що становило 0,9% від всього населення. Це була найбільша зафіксована кількість мусульман, яка проживала на острові. В основному це були засланці з Африки. Серед них був останній правитель незалежного Занзібара Сеїд Халід ібн Баргаш аль-Бусаїд, який жив на острові з червня 1917 до квітня 1921. Йому вдалося об'єднати навколо себе інших в'язнів мусульман із Золотого берега, Уганди, Ньясаленда та Сомаліленду та створити невелику мусульманську громаду. У 1960-х роках на острів Св. Єлени були заслані керівники Національного комітету профспілок Абдалі аль Алават, Абдурахман аль Бакір, Абдульазіз аль Шамалан.
В наш час на острові Святої Єлени існує невелика мусульманська громада, що становить до десяти осіб.
Примітки