«Франкенштайн» () — американський науково-фантастичний фільм жахів, написаний і знятий Гільєрмо дель Торо за мотивами однойменного роману Мері Шеллі. У фільмі зіграли Оскар Айзек, Джейкоб Елорді, Міа Гот, Ларс Міккельсен, Крістіан Конвері, Чарльз Денс, Фелікс Каммерер і Крістоф Вальц.

Доктор Віктор Франкенштайн, блискучий, але самозакоханий вчений, створює живу істоту у спробі побороти смерть. Але ставлячись до свого творіння з презирством, і лишаючи його на самоті, він спричиняє низку трагічних подій.

Синопсис У 1857 році корабель Королівського флоту Данії «Горизонт» пливе до Північного полюса. Але він застрягає у льодах і вночі виявляє важко пораненого Віктора Франкенштайна, чия ліва нога замінена протезом. На команду нападає напрочуд сильна людиноподібна Потвора, що вимагає аби їй віддали Віктора. Капітан Андерсон стріляє в кригу з мушкетона і Потвора провалюється в холодну воду. Віктор далі розповідає як створив Потвору і опинився з нею в цьому місці.

Історія Віктора показує як його мати помирає, народжуючи молодшого брата Вільяма. Їхній батько, відомий лікар і аристократ, любить Вільяма більше за Віктора. Батько переконаний матеріаліст, він заперечує існування душі і принижує старшого сина, коли той не проявляє очікуваних знань із медицини. Це спричиняє у Віктора бажання перевершити батька. Він мріє «вилікувати» смерть за допомогою науки та починає експерименти з нелегально добутими трупами. У 1855 році Віктора виключають з Королівського коледжу хірургів Единбурга за ці експерименти. Дисциплінарний трибунал засуджує його дії як святотатство, кажучи, що тільки Бог має владу давати життя.

Торговець зброєю Генріх Гарландер, який спостерігав за експериментами, поділяє ідею, що мерців можна оживити. Він пропонує Віктору необмежене фінансування та вежу для продовження його експериментів. Заручившись допомогою свого брата Вільяма в будівництві лабораторії, Віктор закохується в наречену Вільяма, племінницю Гарландера, яка відхиляє його залицяння. Коли Гарландер вимагає результатів експериментів, Віктор збирає частини тіл повішених злочинців та солдатів, загиблих у Кримській війні. В результаті з'являється Потвора, яку лишається оживити за допомогою електричного розряду блискавки. Гарландер помирає від сифілісу, і вимагає, щоб Віктор пересадив його мозок у голову Потвори. Віктор відмовляється, тоді Гарландер намагається перешкодити експерименту й гине, пошкодивши як деталь машини Віктора, так і свій мозок. Віктор пропускає розряд крізь Потвору, та вона не рухається.

Наступного ранку Віктор виявляє, що експеримент усе ж вдався. Потвора ожила і швидко регенерує. Потвора дуже сильна та витривала, проте може вимовляти лише одне слово: «Віктор». Той відчуває презирство та огиду до Потвори, заковує її в кайдани та б'є, намагаючись навчити виконувати накази. Віктор приховує смерть Гарландера від Вільяма та Елізабет, які відвідують вежу. Елізабет прив'язується до Потвори, навчаючи вимовляти її ім'я. Віктор бреше Вільяму, що Потвора вбила Гарландера, і підпалює лабораторію, щоб знищити своє творіння. Почувши, як Потвора вигукує його ім'я, Віктор передумує та намагається врятувати її. В результаті пожежі він втрачає ногу.

Поки Віктор розповідає свою історію, Потвора вибирається з-під криги, піднімається на борт корабля і пропонує послухати, що сталося далі. Потвора рятується з пожежі та блукає лісом. У неї стріляють мисливці, Потвора ховається у млині та потай спостерігає за життям тамтешньої родини. Потвора таємно допомагає родині, яка дякує їй, називаючи «Духом Лісу». Сліпий дід не бачить Потвору, але сприймає її за солдата, пропонує хліб і бренді. Потвора вчиться говорити, спостерігаючи, як дід навчає свою онуку читати. Дід також зізнається Потворі, що колись убив невинного чоловіка і прагне спокутати це.

Коли родина переїжджає на зиму до міста, Потвора намагається згадати своє минуле. Вона вирушає до руїн лабораторії та дізнається з розкиданих записів правду про своє створення і адресу маєтку Віктора. Коли Потвора повертається на ферму, на діда нападають вовки. Потвора втішає смертельного пораненого діда та тікає при наближенні мисливців. Зрозумівши, що вона безсмертна і самотня, Потвора відвідує Віктора в ніч весілля Вільяма та Елізабет, вимагаючи, щоб він створив другу Потвору. Віктор відмовляється, висловлюючи свою огиду до власного творіння і кажучи, що якщо він зробить Потворі супутницю, то їхні нащадки розплодяться по світу і стануть загрозою людям. Віктор стріляє в розгнівану Потвору, але влучає у Елізабет. Вільям, якого Потвора кинула об стіну, помирає, називаючи «справжньою потворою» Віктора. Потвора відносить Елізабет до печери в лісі, де Елізабет помирає. Віктор переслідує своє творіння, поки не досягає Арктики, де безуспішно намагається підірвати Потвору динамітом. Тікаючи, він опиняється біля корабля «Горизонт».

Віктор розкаюється, кажучи, що вони обоє стають людьми, і помирає, а Потвора вибачає його. Потім Потвора використовує свою величезну силу, щоб виштовхнути корабель у відкрите море. Капітан Андерсон повідомляє своїй команді, що вони повертаються додому. Лишившись на самоті, Потвора дивиться на схід сонця.

Акторський склад

Виробництво

Розробка У 2007 році Гільєрмо дель Торо сказав, що проєкт, заради якого «він убив би, аби зняти», буде версією «Мільтонівської трагедії» про Франкенштайна, посилаючись на «майже ідеальний» сценарій Френка Дарабонта, який ліг в основу фільму «Франкенштайн Мері Шеллі» Кеннета Брана. У січні 2008 року він розповів, що на той час був у процесі створення малюнків, які сподівався використати як основу для світу фільму, і що, крім того, він почав робити нотатки до сценарію, але зупинився, коли почався Страйк Гільдії сценаристів Америки . Наступного місяця дель Торо розповів про своє бачення:«Я намагаюся взяти міф і щось з ним зробити, поєднати елементи „Франкенштайна“ та „Нареченої Франкенштайна“, але не перетворити його на класичний міф про монстра. Найкращі моменти роману Франкенштайна, які я пам'ятаю, ще не знято […] Єдина людина, яка передала мені порожнечу, не трагічний, не мільтонівський вимір монстра, а саме порожнечу, — це Крістофер Лі у фільмах студії Hammer, де він справді має вигляд чогось непристойно живого. У Бориса Карлоффа є елемент трагедії, але існує так багато версій, включно з чудовим сценарієм Френка Дарабонта, який насправді так і не був екранізований».У вересні того ж року дель Торо уклав трирічну угоду з Universal Pictures, в тому числі і на виробництво інших фільмів, які він планував зняти, зокрема «Доктор Джекіл і містер Хайд», «Бойня номер п'ять» і «Друд». Дель Торо посилався на ілюстрації Берні Райтсона до «Франкенштайна» як на джерело натхнення і казав, що фільм не буде прямою адаптацією роману Мері Шеллі, а скоріше «пригодницькою історією, в якій фігуруватиме істота» . Дель Торо хотів, щоб Райтсон створив свою версію істоти .

У 2009 році дель Торо заявив, що виробництво «Франкенштайна», не розпочнеться ще щонайменше чотири роки. Незважаючи на це, він уже запросив на роль потвори Франкенштайна Дага Джонса, який часто співпрацював із ним, і почав проби гриму з актором . Пізніше Джонс прокоментував, що проєкт було відкладено через майбутні плани Universal щодо франшизи Dark Universe. У 2013 році дель Торо висловив зацікавленість у виборі Бенедикта Камбербетча на роль монстра . У 2014 році дель Торо сказав, що хотів би зняти версії «Франкенштайна» і «Нареченої Франкенштайна», і що голова студії Universal Донна Ленглі кілька разів зверталася до нього з пропозицією почати роботу, але він не хотів поспішати, тому що це «проєкт його мрії». У 2020 році в інтерв'ю, присвяченому фільму «Ненаситний», дель Торо заявив, що якби у нього було фінансування, він би зняв адаптацію «Франкенштайна», яка б охоплювала два-три фільми через складність книги та зміну точок зору.

У 2023 році проєкт відродив Netflix, з яким дель Торо підписав багаторічну угоду. Після перемоги мультфільму «Піноккіо Ґільєрмо дель Торо» на 95-й церемонії вручення премії «Оскар» за найкращий повнометражний анімаційний фільм видання Variety повідомило, що Ґільєрмо дель Торо має намір стати сценаристом і режисером фільму, а Ендрю Гарфілд, Оскар Айзек і Міа Гот ведуть переговори про потенційні ролі. У вересні дель Торо повідомив, що початок зйомок заплановано на лютий 2024 року, і що Крістоф Вальц приєднався до акторського складу. У січні Джейкоб Елорді замінив Гарфілда на ролі монстра через конфлікти розкладу, які виникли в результаті страйків SAG-AFTRA. Фелікс Каммерер, Ларс Міккельсен, Девід Бредлі, Крістіан Конвері та Чарльз Денс приєдналися до акторського складу в нерозголошених ролях. У квітні 2024 року дель Торо оголосив, що Ральфа Айнесон отримав «ключову» епізодичну роль у фільмі.

Зйомки Основні зйомки розпочалися 12 лютого 2024 року в Торонто і завершилися 30 вересня того ж року.

Випуск Світова прем'єра відбулася 30 серпня 2025 року на 82-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі.

Обмежений кінотеатральний реліз відбувся 17 жовтня 2025 року, а вихід на Netflix — 7 листопада 2025 року.

Сприйняття На агрегаторі відгуків Rotten Tomatoes 86 % оцінок критиків позитивні. Консенсус вебсайту такий: «„Франкенштайн“ Гільєрмо дель Торо, який знаходить людяність в одному з найвідоміших монстрів кіно, — це розкішний епос, який отримує найбільшу підбадьорливість від видатної гри Джейкоба Елорді». Середньозважена оцінка на Metacritic складає 77 балів зі 100, що вказує на «загалом схвальні» відгуки.

Джеймі Грем у Empire писав, що «Франкенштайн» — це частково казка, частково темне фентезі та частково боді-горор, але найкраще його назвати готичним романтизмом, у стилі «Багряного піку» того ж дель Торо. Кожен кадр насичений блискучими зображеннями, складною символікою, вишуканим декором та ліричною партитурою. «Франкенштайн» дель Торо — це одночасно надзвичайно точна адаптація книги Шеллі та сміливий особистий погляд і режисер знаходить у своєму серці бажання відпустити не лише істоту, а й її жахливого творця.

За висновком Венді Іде з The Observer, весь фільм переповнений багатою, тривожною, моторошною красою. Його барокова уява отримала повну свободу дій, але в оповіді є млява самозадоволеність та тривалість, яку не виправдовує навіть унікальне бачення режисера.

Тревіс М. Ендрюс у The Washington Post похвалив те, як у «Франкенштайні» все зроблено для того, щоб розглядати його візуально розкішні кадри на великому екрані. Але це, за словами критика, не химерний фільм жахів, як типово для режисера, а історія про прощення. Фільм подає Потвору не просто як надлюдину, як у романі, а як безсмертну істоту, якої цураються, й ідея про несправедливість цього надмірно нав'язується впродовж усього фільму.

Примітки

Посилання