Оксана Омелянівна Франко (19 березня 1939за іншими данини — 11 квітня 1939 р., с. Підгірки, нині в складі м. Калуш, Івано-Франківська область — 17 вересня 2021, м. Львів) — український історик, етнолог, архівіст, педагог, громадський діяч, доктор історичних наук (2000), професор (2004). Дійсний член НТШ. Почесний громадянин м. Калуш (1997). Дружина Дмитра Данилюка; онука Онуфрія Франка, брата Івана Франка.
Життєпис Оксана Франко народилася 19 березня 1939 року в селі Підгірках (нині однойменний мікрорайон м. Калуша) у родині Омеляна Франка й Анни Тацуняк.
Навчалася в Калуській середній школі № 1 (1955). Закінчила історичний факультет Львівського державного університету (1960). У 1995 році проходила стажування в Європейському центрі Наукового товариства імені Шевченка в Парижі (Сарсель).
Працювала науковцем центральних державних архівів (1960—1968), старшим науковим співробітником, завідувачем відділу Центрального державного історичного архіву в Києві (1968—1975), завідувачем Наукового архіву Інституту археології (1975—1990).
Від 1991 — у Львівському національному університеті імені Івана Франка: доцент (1994), професор (2004) катедри історії та етнографії України (згодом реорганізована в катедру етнології); член Вченої ради історичного факультету. Входила до складу редколегій наукових видань.
Померла 17 вересня 2021 року у Львові. Похована 20 вересня 2021 року на 4 полі Личаківського цвинтаря.
Громадська діяльність 1976 року разом із правозахисниками Мирославом Мариновичем, Миколою Матусевичем, Ольгою Гейко-Матусевич, Надією Світличною відвідала могилу художниці та дисидентки Алли Горської на Берковецькому цвинтарі.
1992 року разом із сином Андрієм організувала Музей-оселю родини Івана Франка в Калуші, для якого передала власний будинок.
Доробок Автор понад 200 наукових публікацій, монографій, 20 оглядів архівної спадщини видатних українських археологів, серед них: Федір Вовк, Данило Щербаківський, Вікентій Хвойка, Сергій Гамченко, Володимир Грінченко, Микола Макаренко, Дмитро Яворницький. Уперше назвала імена та надрукувала матеріали репресованих і заборонених у 1930—1940-х роках вчених-археологів: Миколи Макаренка, Петра Курінного, Євгенії Козловської, Вадима Щербаківського, Федора Козубовського. Також працювала з надбаннями Івана Франка, Володимира Гнатюка та інших.
Видала монографії «Федір Вовк» (1997), «Федір Вовк — вчений і громадський діяч» (2001). Співавтор видань «Кирило-Мефодіївське товариство» (у 3-х томах, 1990), «Щоденник О.Ф. Кістяківського» (у 2-х томах, 1994; 1995), «Українське національне відродження в документах та мемуарах» (1996), «Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком» (2001). Один з упорядників додаткових 51—53 томів до видання «І. Франко. Зібрання творів у 50-ти томах» (2008).
Захистила докторську дисертацію «Наукова та суспільно-політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка» (2000).
Учасниця археологічних експедицій; організатор наукової конференції «Тарас Шевченко і археологія», виставок наукових та художніх праць, зустрічей.
Нагороди почесний громадянин м. Калуш (1997) — за значний внесок у становлення української державності та видатні особисті заслуги в розбудові міста; медаль Президії Верховної Ради УРСР «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1983); відзнака «Незалежності України — 10 років» (2001); почесна грамота Головного управління туризму і культури Івано-Франківської ОДА (2007).
Примітки
Джерела Франко Оксана Омелянівна // Жінки України / Спілка жінок України, Інститут гуманітарних досліджень Української академії наук національного прогресу ; уклад. Л. Г. Андрієнко [та ін.] ; голов. ред. М. А. Орлик. — К. : Фенікс, 2001. — 560 с. ISBN 966-651-002-2. Франко Оксана Омелянівна // Калущина в іменах : біографічний довідник / М. Когут. — Дрогобич : «Відродження», 1999. — 216 с. До 70-річчя Оксани Омелянівни Франко // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 119—121. Шкраб'юк, П. До 80-річчя професора Оксани Омелянівни Франко: ювілейне слово // Народознавчі зошити. — 2019. — № 2. — С. 510—520.
Посилання