Петро () — монах-домініканин зі Львова, мабуть, німецького походження. Капелан та сповідник литовсько-руського великого князя Свидригайла Ольгердовича.
За дорученням господаря він у 1434 році навідав з посольством імператора Сигізмунда Люксембурзького, відтак Базельський собор і, зрештою, Флоренцію, де папа Євгеній IV настановив його 20 жовтня єпископом жемайтським (щоправда, титулярним, оскільки в тогочасній династичній війні жмудини підтримували Свидригайлового суперника). Темою обговорень із понтифіком стало, зосібна, питання унії Київської митрополії та римо-католицької церкви: у своїм зворотнім листі Євгеній возносить хвалу намірам митрополита Герасима прилучитися к Апостольській столиці і самому зложити послушенство в Римі, радячи якомога хутчіше зізвати собор за участі єпископів й вищого духівництва для уповноваження його на це. Інші ж послання адресувалися протиборствуючим властелям, заклика їх до згоди, а також єпископам кам'янець-подільському й віленському. Назад же Петро вернувся через Угорщину й Молдову, причому в останній він зіткнувсь з облавами тамтешнього господаря на везені булли, які тичились спору об литовський престол, отож він був змушений зоставити їх у неякогось старого приятеля, одважившись взяти лишень одну, дотичну митрополита.
Згодом духівник супроводжував свого сюзерена в послідньому поході на Литву, під час якого 23 серпня 1435 року звернувсь із табору у Завілейській землі до жемайтських вельмож, закликаючи тих доброхіть прийняти його та молодшого Ольгердовича. Одначе поразка під Вількомиром поклала край цій задумі. Востаннє він подибується в травні 1436 р. як посол Свидригайла до лівонського ландмейстера.
Див. також Бартоломей Солозницький
Коментар
Примітки