Мі́ло А́нстадт, уроджений Самуе́ль Ма́рек А́нстадт (; , Львів — , Амстердам) — нідерландський письменник, публіцист і громадський діяч.

Біографічні дані Міло Анстадт народився в асимільованій єврейській сім'ї Кароля Анстадта (1891—1943) і Регіни Анстадт, уродженої Веґсманн (1895—1943), які згодом стали жертвами Голокосту. У своїй книжці «Поляки і євреї» він зазначив, що його мати, маючи погляди, близькі до пропольських, прищепила йому подвійний менталітет, який не збігався ні з поглядами більшості поляків на євреїв, ні з поглядами більшості євреїв на поляків. 1930 року Міло разом з батьками та сестрою Серою (1923—2008) емігрував до Нідерландів, де закінчив початкову школу.

Відмовившись від дальшої освіти, чотирнадцятилітній Міло почав працювати на заводі трансформаторів «Бесра» в Амстердамі. Він регулярно відвідував ANSKIANSKI in het NRC in 1995, культурний клуб, у якому збиралися переважно єврейські іммігранти зі Східної Європи. Тут Міло міг відвідувати лекції, зокрема на політичні теми, й розвиватися.

У 1941 році він одружився з Лідією Блейберг (1920—2020). У березні 1942 року в них народилася донька Ірка, а після неї — ще дві дочки: в 1948-му і в 1953-му. 1955 року цей шлюб закінчився розлученнямGenealogie van Lydia Bleiberg.

Під час Другої світової війни, з 9 липня 1942 року, Анстадту та його дружині довелося переховуватися. Їхню доньку Ірку взяла на виховання родина в Бевервейку. Анстадт працював у «Вільних амстердамських групах» (Vrije Groepen Amsterdam) — організації, що координували діяльність Руху опору на міському рівні. В останні роки війни він дружив з Йоопом ден Ойлом, завдяки якому став редактором газети Vrij Nederland («Вільні Нідерланди»), у якій обіймав цю посаду з 1945 по 1950 рік. У 1951—1955 роках працював спершу журналістом, а згодом і головним редактором Радіослужби новин ANPOverlijden van Anstadt op Nu.nl; Wetsvoorstel 2436.. За ці роки він написав дванадцять радіоп'єсWim Willems. «4. Milo Anstadt: de overpeinzingen van een Pools-Joodse autodidact» / «Cultuur en migratie in Nederland. De kunst van het overleven». Сайт «Digitale bibliotheek voor de Nederlandse letteren». Прочитано 26.04.2024.

Міло Анстадт набув нідерландське громадянство у 1953 році.

У 1955—1971 роках він працював режисером і продюсером документальних програм у радіо- та телевізійній компанії VARA. Став автором документальних фільмів про Східну Європу «Телевізійний суд», «Дзеркало мистецтв» і відомого серіалу «Окупація» у співпраці з істориком та журналістом Лу де Йонгом. Робота над цим серіалом тривала з 1960 по 1965 рік.

У 1971—1983 роках Анстадт обіймав посаду секретаря правління телеканалу VARA.

1960 року видавництво Het Wereldvlucht замовило у Міло Анстадта написати книжку про Польщу. Ця книжка вийшла у 1962-му під назвою «Польща, країна, народ, культура»Boekbespreking door Wim Willems op de website van het DBNL.

1977 року він закінчив юридичний факультет Амстердамського університету, спеціалізувавшись на кримінології.

Як працівник газети NRC Handelsblad, Анстадт написав багато гострих публіцистичних статей.

У 1959 році він одружився з Флорі тен Камп. У цьому шлюбі, який тривав до 1970 року, народилася дочка. З 1975 року й до самої смерті Анстадт був одружений з Ельс ван дер Хольст, яка до 2005 року працювала продюсером на телеканалі VARA.

Міло Анстадт помер 16 липня 2011 року. Був похований на цвинтарі Зоргвлід.

Літературні твори

Не художні Polen, land, volk, cultuur, 1962 hongarije tsjecho-slowakije polen nu, 1968 joegoslavië roemenië tsjechoslowakije nu, 1969 Op zoek naar een mentaliteit, 1973 Met de rede der wanhoop, 1977 Kind in Polen, 1982 Polen en Joden, 1989 Scheuren in de heksenketel: een historische schets van Joegoslavië en de Balkan, 1993 Jonge jaren, 1995 De verdachte oorboog, 1996 Servië en het westen, 1999 Kruis of munt: autobiografie 1920—1945, 2000 Is Nederland veranderd?: essays, 2003 Een Ander Joods Geluid, 2003

Художні De opdracht, 1985 Niets gaat voorbij, 1992 De wankele rechtsgang van Albert Kranenburg, 1998 Alles wat het geval is, 2001

Нагороди і відзнаки 1960 — Премія Фонду культури принца Бернгарда 1967 — Премія Нідерландської королівської туристичної спілки за телесеріал «Окупація» 1994 — Орден Оранських-Нассау (лицар) 2000 — Премія Анджея Дравича (за розвиток відносин між Польщею та іншими народами)Prijsuitreiking op de website van de president van Polen 2004 — Бронзовий Хрест Заслуги (за сприяння стосункам між поляками та євреями) 2011 — Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (за заслуги в популяризації польської культури та історії в Нідерландах)

Джерела Wim Willems. «Cultuur en migratie in Nederland. De kunst van het overleven», 2004

Примітки