Південна гостинність () — вираз, що використовується в американській англійській мові для опису культурного стереотипу Півдня Сполучених Штатів, мешканці якого вважаються доброзичливими, теплими та привітними до гостей у своїх помешканнях або на Півдні в цілому.

Витоки Хоча жителі Півдня усіх верств суспільства століттями вважалися доброзичливими, дехто, як-от публіцист Ентоні Щесюл, стверджує, що південна гостинність «спочатку існувала у вигляді обмеженої сукупності соціальних традицій серед рабовласницьких кіл передвоєнного періоду». Таким чином, походження цього звичаю було тісно пов'язане з рабством. Один з аналітиків зазначає:

Але з часом це явище «перетворилося на дискурс, який вийшов далеко за межі образу плантаторів», а засади південної гостинності зрештою перейняли й інші афроамериканці, які не належали до класу плантаторів. Концепція південної гостинності також розглядалася через призму релігійних вірувань регіону; ідея про те, що слід бути добрим до незнайомців, випливає з таких біблійних притч, як «Притча про доброго самарянина». Один із перших мандрівних авторів Ернест Гамлін Еббот писав у 1902 році: «Оскільки релігійні обряди на Півдні так само органічно поєднуються з домашньою гостинністю, як і будь-що інше, то, навпаки, гостинність на Півдні є невід'ємною частиною церковних служб».

Особливості Деякі особливості південної гостинності були описані ще в 1835 році, коли пояснював низьку якість таверн на Півдні відсутністю потреби в них, враховуючи готовність жителів Півдня забезпечувати їжею незнайомців. Ебботт пише:

Далі Ебботт описує, що до послуг відвідувачів найкращі запаси будинку. Крім того, Ебботт каже:

Порівняно недавно Тара Мак-Ферсон писала про уявлення про «традиції та манери» як про «клей, що скріплює Південь, відрізняючи його від інших регіонів», стверджуючи, що:

Їжа посідає важливе місце в південній гостинності, значною складовою якої є частування відвідувачів стравами . Часто до дверей нового сусіда приносять торт або інші ласощі, щоб представитися та познайомитися. Багато клубних і церковних заходів включають в себе трапезу або, принаймні, десерт і напої. Церкви на Півдні часто мають у розпорядженні великі кухні комерційного типу, щоб відповідати цій традиції, але багато «вечерь спілкування» проходять за принципом «накритої тарілки»: кожен учасник приносить свою страву. Однак, якщо новенький приходить без тарілки, йому чи їй допоможуть відчути себе бажаним гостем і щедро пригостять. Коли хтось помирає або серйозно хворіє, сусіди, друзі та члени церкви зазвичай приносять їжу родині померлого протягом певного періоду часу. У багатьох кулінарних книгах можна знайти рецепти, які розвивають цю концепцію.

Примітки