Катери́на Сергі́ївна Шинкаре́нко (26 січня 1994, Краматорськ, Донецька область, Україна — 22 лютого 2024, між селами Ласточкине і Сєверне, Донецька область, Україна) — українська військова, снайперка роти снайперів 53-ї окремої механізованої бригади.
Біографія Народилася 26 січня 1994 року у Краматорську. Навчалася у загальноосвітній школі № 6 і ліцеї № 47, де здобула спеціальність перукаря. Певний час працювала за фахом і захоплювалася спортом, зокрема була чемпіонкою Донецької області з вільної боротьби.
Захоплювалася подорожами і велоспортом, брала участь у велопробігах на Донеччині. У Краматорську була відома як активістка велоруху. У 2017 році долучилася до руху східноукраїнського велоклубу «ТОР» і брала участь у марафонських дистанціях на 200, 300, 600 і 1000 кілометрів, здобувши звання суперрандоннера. Самостійно подолала дистанцію у 1000 км за 75 годин, проїхавши її Україною. Мріяла проїхати дистанцію Париж — Брест — Париж на велосипеді.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну через постійні обстріли переїхала разом з родиною в місто Острог на Рівненщині до знайомих. У 2022 році долучилася до лав Збройних сил України, служила на посаді снайперки в роті снайперів 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Прикриваючи українські сили під час відходу з Авдіївки, загинула 22 лютого 2024 року: зазнала смертельного поранення в бою на ділянці Ласточкине — Сєверне. Тривалий час тіло Катерини перебувало в тилу ворога, через що лише в квітні його змогли вивезти та впізнати.
Прощання з Катериною Шинкаренко відбулося на Майдані Свободи 16 квітня, заупокійна служба пройшла у Свято-Миколаївській церкві, похована в місті Острог на Алеї Героїв.
Нагороди Орден «За мужність» III ступеня; Відзнака Генерального штабу «Золотий хрест»; Відзнака Міністерства оборони України «Хрест доблесті».
Сім'я Чоловік — Андрій Божко. Син — Денис.
Примітки
Посилання
в Острозі 16 квітня попрощалися із 30-річною снайперкою Катериною Шинкаренко