Олексій Володимирович Копйо́в (1 червня 1936, Харбін — 3 грудня 2013, Одеса) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року (голова її Одеської організації у 1984—1988 роках). Заслужений художник України з 2007 року.

Біографія Народився 1 червня 1936 року в місті Харбіні (нині Китайська Народна Республіка). 1967 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Мирона Кіпніса, Антона Чубіна.

Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Щепкіна, № 19, квартира № 9АКоп'єв Олексій Володимирович // та у будинку на вулиці Балківській, № 36, квартира № 77Копйов Олексій Володимирович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 70.. Помер в Одесі 3 грудня 2013 року.

Творчість Працював у галузях станкової і монументальної скульптури. У реалістичній ма­­нері створював портрети сучас­ників та історичних діячів, монументальні скульп­турні композиції. Серед робіт: погруддя Р. Макєєва (1970), електромеханіка О. Рижова (1972), фрезерувальника Л. Тарасова (1989), К. Гребенника (1998), П. Державіна (2001), письменника-сатирика Степана Олійника (2002, Левадівка); пам'ятники: захисникам Одеси (1975), Олександру Пушкіну (1998, Болград), Олександру Марінеску (1999, сталь, мідь; Одеса), винахіднику Стефану Джевецькому (2004, кований алюміній; Одеса), Тарасу Шевченку (2004, Білгород-Дністровський; 2008, Роздільна), захисникам Вітчизни (2005, Теплодар); <small>Пам'ятник О. Пушкіну.<small>Пам'ятник О. Марінеску.<small>Пам'ятник С. Джевецькому.<small>Пам'ятник Т. Шевченкуу Б-Дністровському.<small>Пам'ятник Т. Шевченкуу Роздільній.<small>Пам'ятник захисникам Вітчизни. меморіальні дошки Михайлу Водяному (1992), Маргариті Дьоміній, Євгену Іванову (обидві — 1993), Григорію Маразлі (1994; 2001), Олексію Попову, Івану Рядченку (обидві — 1998), Григорію Крижевському (1999), Миколі Огреничу, Миколі Гефту, Олексію Данченку, Станіславу Лук'янченку (усі — 2002), Борису Зайцеву (2003), Володимиру Власову, Михайлу та Святославу Божіям, О. Чередниченку (усі — 2005), Тимофію Гуженку, Олександру Гріну (обидві — 2009), Євгену Стеценку (2010).

Брав участь у міських, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставках з 1968 року.

Окремі роботи зберігаються в Одеському художньому музеї, музеях Києва, Музеї історії Корсунь-Шевченківської битви у Корсуні-Шевченківському.

Примітки

Література