Низи́ (до середини XIX ст. — Низ) — селище (до 1960 року — село) в Україні, у Садівській сільській громаді Сумського району Сумської області.

До 2020 мало статус селища міського типу і було адміністративним центром Низівської селищної ради, куди входило село Лугове.

Географічне розташування Селище знаходиться на лівому березі річки Псел в місці впадання в неї річки Сироватка, вище за течією річки Сироватка на відстані 0,5 км розташоване село Нижня Сироватка, на протилежному березі річки Псел — село Лугове. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці та заболочені озера. До селища веде залізнична гілка, станція Низи. Розташовано за 20 км від районного центру — міста Суми.

Біля села знаходиться орнітологічний заказник загальнодержавного значення Журавлиний заказник.

Історичні відомості Низи відомі з 1662 року. Засновником поселення є козацький сумський полковник Герасим Кондратьєв, який 10 років перед тим заснував місто Суми. Спочатку все населення складалося із козаків, але згодом сюди заселилися і жінки, а Герасим Кондратьєв заклав тут своє помістя.

Упродовж двох століть село належало Кондратьєвим, які майже весь час обіймали посаду полковника Сумського слобідського полку. Після Герасима, селищем почергово керували його сини, але коли до влади прийшов син Андрій, він затвердив владу для нащадків. Після Андрія, правив його син — Іван, потім — його однойменний син, далі — син попереднього володаря, Степан, а після Степана — його син Іван, а вже після нього — його син Дмитро. Останнім був Микола Дмитрович Кондратьєв, який у 1880 році продав маєток та землі підприємцю Дмитру Суханову.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Сумського повіту Харківської губернії мешкало 1153 особи (574 чоловічої статі та 579 — жіночої), налічувалося 850 дворових господарств, існували православна церква, цукровий та цегельний заводи.

Упродовж 1871–1879 років, щоліта у Низах відпочивав Петро Чайковський. Тут він написав музику до опери «», працював над Другою та Третьою симфоніями, а також іншими музичними творами. У будинку, де мешкав видатний композитор, організовано меморіальний музей.

Під час Другої світової війни, у боях брали участь понад 700 жителів селища, з них майже 300 — загинули. На честь воїнів-визволителів зведено меморіальний комплекс.

В 1960 село отримало статус селища міського типу.

12 червня 2020, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Садівської сільської громади.

19 липня 2020 , в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сумського району(1923—2020), селище увійшло до складу новоутвореного Сумського району.

Російсько-українська війна Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, селище окупували російські війська, згодом Низи було звільнено Збройними силами України.

Населення

Чисельність +Зміна чисельності містечка Низів195919701979198920014 209 3 740 3 480 3 209 2 92820032004200520062007 2 951 2 992 2 976 2 962 2 92420082009201020112012 2 917 2 894 2 889 2 881 2 88120132014201520162017 2 889 2 874 2 877 2 849 2 85820182019202020212022 2 857 2 805 2 782 2 745 2 699

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська282394.54 %російська1535.12 %білоруська80.28 %вірменська10.03 %інші/не вказали10.03 %Усього2986100 %

Економіка

У селищі знаходиться Низівський цукровий комбінат, заснований у 1841. На даний час комбінат практично повністю демонтований.

Селище має 2896 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1907 га пашні.

Господарство вирощує цукровий буряк та зернові культури. Також тут розвинено м'ясо-молочне тваринництво.

Діють Низівська ГЕС, Низівський автозагін Сумського автотранспортного підприємства № 18661, хлібопекарня, лісництво.

Транспорт У селищі є однойменна залізнична станція на лінії Суми — Люботин.

Освіта та охорона здоров'я У селищі є середня школа, філія Сумської дитячої музичної школи, дитячий садок та три бібліотеки з фондом у 27,8 тисяч примірників. Також діє дільнична лікарня.

Культура та відпочинок Церква Іоанна Богослова. Перший дерев'яний храм збудував Герасим Кондратьєв у 1678 на згадку про загиблого сина Івана. Нинішній, кам'яний, споруджений перед самою революцією, 1910 року. (вул. Волочаєвська, 78). Музей П. І. Чайковського, відкритий у 1965 році у будинку садиби Кондратьєвих-Суханових, де у 1871—1879 роках жив композитор. Меморіал Слави, 1981 року. Група братських могил радянських воїнів та пам'ятник воїнам-землякам.

Персоналії Асмолов Іван Олександрович — український підприємець, селекціонер, меценат. Несвіт Василь Андрійович — український залізничник, начальник Південної залізниці у 1997—2000 роках, почесний залізничник, заслужений працівник транспорту України. Остапов Сергій Дмитрович — бригадир слюсарів-складальників Сумського насосного заводу Сумської області. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання.

Примітки

Посилання Облікова картка Історія міст та сіл України Банк даних Державної служби статистики України Cities & towns of Ukraine