Миколаївські вільні верфі — ряд верфей, що існували в Миколаєві протягом XIX століття коштом державних замовлень на будування військових кораблів і суден з підряду в місцевих купців.

Передумови створення

Верф Перовського Утворена у 1826 році віцеадміралом, командиром Чорноморського флоту та військовим губернатором Миколаєва і Севастополя О. С. Грейгом коштом Олексія Олексійовича Перовського. Намагаючись залучити приватний капітал для відбудови російського флоту після його занепаду, Грейг надав можливість деяким купцям, зокрема Перовському, можливість будувати військові кораблі з підряду.

Згодом за проєктом архітектора Л. А. Опацького Перовський розпочав будівництво будівлі креслярів, двох елінгів для закладки великих суден, кораблів і фрегатів та інших будівель. У 1828 році будівництво було завершено: було побудовано два корабельних елінги і пристань.

Протягом 1828—1829 років у Спаському адміралтействі побудували 84-гарматний корабель «Анапа», у 1829—1831 роках такий самий корабель «Імператриця Катерина II». У ці ж роки зі стапелів Спаського адміралтейства були спущені великі 60-гарматні фрегати «Варна» і «Бургас». Певний час верф О. О. Перовського була приватним підприємством, але після побудови суден, близько 1833 року Спаська верф була викуплена в казну і згодом була занедбана.

Відновлена за часів правління містом М. П. Лазарєва коштом місцевого купця О. С. Рафаловича, він і сім'я якого стали підрядниками для кылькох лінійних кораблів і фрегатів Чорноморського флоту, а також деяких інших суден, зокрема імператорської яхти «Тигр».

Врешті-решт як суднобудівна верф остаточно занепала після банкрутства приватної пароплавної верфі комерції радника інженера С. Л. Кундишева-Болодіна у 1890-х роках.

Верф Серебряного Інша назва — вільна верф. Окрім Спаської верфі О. О. Перовського на березі Бузького лиману, в Миколаєві існувало ще дві верфі — Маркуса Соломоновича Варшавського і Міхеля Соломоновича Серебряного, які будували судна для Чорноморського флоту з підряду. Обидві верфі розташовувалися на лівому березі річки Інгул за головним Миколаївським адміралтейством, вверх за течією.

Першою від адміралтейства була верф М. С. Серебряного, що розташовувалася між адміралтейством і Госпітальним садом. Спочатку верф являла собою один невеличкий елінг для будівництва малих суден. Перший об'єкт, збудований на ній — понтони для Бузької переправи — переправи, що існувала до будівництва Варварівського мосту. Контракт за їх спорудження було укладено з Серебряним у 1818 році. Пізніше тут будували бриги, йоли, транспорти, баркаси й інші судна.

Згодом Серебряний отримав дозвіл на будівництво з підряду кораблів і фрегатів, що потребувало значного розширення. Серебряний спорудив великий корабельний елінг, що розташовувався на правому березі Інгулу.

Після викупу у Серебряного верфі в казну, вона увійшла до складу головного адміралтейства як Серебряний док. Всього, за неповними даними, на верфі Серебряного було збудовано 67 різних суден Чорноморського флоту, починаючи від самих маленьких портових (понтонів) до 84-гарматних вітрильних лінійних кораблів.

Верф Варшавського Вверх за течією Інгулу знаходився так званий «Маркусов еллінг» — приватна верф херсонського купця Маркуса (Міхеля) Соломоновича Варшавського. На ній також будувалися невеличкі судна для Чорноморського флоту, однак їх було збудовано невеличку кількість, оскільки Варшавський здебільшого будував судна з підряду в Херсоні, де в нього була більш продуктивна верф.

На своїй верфі Варшавський у 1826 році побудував транспорт «Буг», а у 1826—1827 роках було збудовано збройні транспорти «Інгулець» і «Редут-Кале». На цій же верфі з підряду побудовано перше на Чорному морі вантажопасажирське парове судно для Одеського порту. Проєкт і креслення пароплава розробляли під керівництвом М. І. Суровцова, а нагляд за його будівництвом було доручено полковникові корпусу корабельних інженерів І. С. Разумову, який вже побудував два військових пароплави.

Згодом М. С. Варшавський, програвши контракт на будівництво кораблів і фрегатів у 1826 році і не витримавши конкуренції з Серебряним та Перовським, закрив справу в Миколаєві та повернувся до Херсона.

Кораблі, збудовані на вільних верфях +НазваРанг, гарматСпущений на водуМісце будівництваПідрядникГоловний будівникЛінійні корабліАдріанополь841830Вільна верфМ. С. СеребрянийМ. І. СуровцовАнапа841829Спаська верфО. О. ПеровськийІмператриця Катерина II841831Пам'ять Євстафія841830Вільна верфМ. С. СеребрянийГавриїл841839Спаська верфО. С. АкімовУриїл841840Єгудиїл841843І. С. ДмитрієвПариж1201849С. І. ЧернявськийВеликий князь Костянтин1201852ФрегатиВарна601830Спаська верфО. О. ПеровськийМ. І. СуровцовБургас601831Ерівань601829Вільна верфМ. С. СеребрянийЕнос601831КорветиЯструб91860Спаська верфО. С. РафаловичО. С. АкімовКречет91860БригиОрфей201821Вільна верфМ. С. СеребрянийА. І. МеліховГанімед201820ШхуниЧотирдак21860Спаська верфО. С. РафаловичО. С. АкімовАлушта21860КатериСоловей121826Вільна верфМ. С. СеребрянийІ. С. РазумовЛастівка121826Канонерські лодки12 одиниць31821Вільна верфМ. С. СеребрянийІ. С. Разумов15 одиниць31823О. К. КаверзнєвЙоли15 одиниць1821Вільна верфМ. С. СеребрянийІ. С. РазумовЛоції№ 11827Вільна верфМ. С. СеребрянийМ. І. Суровцов№ 21827І. С. РазумовТранспортиІнгулець181826Маркусов еллінгМ. С. ВаршавськийМ. І. СуровцовПриклад61824Вільна верфМ. С. СеребрянийІ. С. РазумовДосвід71825Верблюд1825Маркусов еллінгМ. С. ВаршавськийМ. І. СуровцовРедут-Кале61827Сухум-Кале61827Вільна верфМ. С. СеребрянийІ. С. РазумовМарія61819А. І. МеліховУспіх81826І. С. РазумовЧайка71825Нирок41826Надія1825Змія1825Буг101826Кит41826Гаган41827М. І. СуровцовІнгул1820А. І. Меліхов

Примітки

Література

Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. Щукин В. В., Павлюк А. Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII — начало XX вв.) — Государственный архив Николаевской области. — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009. — 352 c. ISBN 978-966-8592-52-2.