Теодор Лайман (, ; 23 листопада 1887, Бостон — 11 жовтня 1954, Кембридж) — американський фізик-експериментатор.
Кар'єра Роботи в основному присвячені оптиці та спектроскопії. В 1906 році Теодор Лайман відкрив першу лінію (під керівництвом У. Себіна і на основі удосконаленого метода В. Шумана) в ультрафіолетовій частині спектра водню. Решта ліній спектральної серії (серія Лаймана) були відкриті ним в 1906-14 роках.
Отримав ультрафіолетові спектри газів та металевих іскор аж до 500 Å. У 1906 р. встановив стандарти в ультрафіолетовій ділянці спектра і перший виміряв довжини хвиль в області вакуумного ультрафіолету. Запропонував двощілинний вакуумний спектрограф (спектрограф Лаймана).
Лайман був асистентом професора фізики в Гарвардському університеті, а пізніше став повним професором в 1917 році, був також директором фізичної лабораторії Джефферсона (1908-1917). Він провів важливі дослідження явищ, застосовуючи дифракційні ґратки, по визначенню довжини хвилі вакуумного ультрафіолетове випромінювання, виявлених Віктором Шуманом, а також дослідив властивості коротких електромагнітних хвиль.
Військова служба Під час Першої світова війна він служив у Франції в американському Експедиційному корпусі у званні майора.
Нагороди і пам'ять В його честь названа серія Лаймана з спектральних ліній. Кратер Лаймана на зворотному боці Місяця названо в його честь. Він був обраний членом Американської академії мистецтв і наук в 1901 році. Він був обраний членом Національної академії наук Сполучених Штатів у 1917 році. Він був обраний членом Американського філософського товариства в 1918 році. Він був нагороджений Франклінським інститутом медалю Елліота Крессона в 1931 році. Фізична лабораторія Лаймана Гарвардського університету названа на його честь.
Примітки
Посилання National Academy of Sciences Biographical Memoir
Джерела USGS Gazetteer of Planetary Nomenclature Feature Information 1931 Frederic Ives Medal