Казанська ТЕЦ-1 () — теплова електростанція у Татарстані.
Перша черга станції, що стала до ладу в 1933 році, мала п'ять парових котлів продуктивністю по 45 тонн пари на годину та дві парові турбіни виробництва німецької компанії WUMAG потужністю по 10 МВт.
В 1944-му ввели в дію турбіну Ленінградського металічного заводу типу АПР-12 потужністю 12 МВт (станційний номер 3), при цьому котельне господарство залишилось без змін і лише в 1948-му майданчик доповнили котлом виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-75 продуктивністю 75 тонн пари на годину (станційний номер 6).
Третя черга отримала введені в 1955 та 1956 роках два парові котли Таганрозького котельного заводу типу ТП-150 продуктивністю по 150 тонн пари на годину (номери 7 та 8) та запущену в 1955-му парову турбіну Ленінградського металічного заводу типу АП-25-2 потужністю 25 МВт (номер 4).
Для збільшення теплової потужності в 1972-му запустили два водогрійні котли типу ПТВМ-50 продуктивністю по 50 Гкал/год.
В 1975, 1976 та 1977 роках на майданчику станції ввели в дію три парові котли Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-84 продуктивністю по 420 тонн пари на годину (номери 9 — 11), а також три турбіни від Ленінградського металічного заводу — дві типу ПТ-60-130 потужністю по 60 МВт (номери 5 та 6) і одна типу Р-50-130 потужністю 50 МВт (номер 7).
Поява четвертої черги дозволила вивести з експлуатації застаріле обладнання — перші п'ять котлів та три турбіни, так що станом на 1989 рік загальна електрична потужність станції становила 195 МВт при тепловій потужності у 744 Гкал/год.
В 2006-му на станції запустили дві установки з газовими турбінами виробництва пермського заводу «Моторостроитель» типу НК-37 потужністю по 25 МВт, відпрацьовані якими гази живлять два котли-утилізатори від Таганрозького котельного заводу типу К-35/3,0-284-461.
У 2018-му стали до ладу два парогазові блоки комбінованого циклу потужністю по 115 МВт, у кожному з яких одна газова турбіна General Electric типу PG6111FA потужністю 77 МВт живить через котел-утилізатор виробництва «ЭМАльянс» типу Ед-160/14-9,0/0,7-525/210 продуктивністю 160 тонн пари на годину одну парову турбіну Уральського турбінного заводу типу КТ-46-8,8 потужністю 46 МВт. Це обладнання первісно законтрактували для Новоберезніковської ТЕЦ, проте у підсумку передали на Казанську ТЕЦ.
Також є відомості, що наразі в експлуатації залишились лише парові турбіни № 5, № 6 та № 7 та парові котли № 9, № 10 та № 11, а загальна електрична потужність станції становить 453 МВт при тепловій потужності у 525 Гкал/год.
ТЕЦ спорудили з розрахунку на використання вугілля, а в 1962-му вона почала споживати природний газ, який надходив по газопроводу Міннібаєво — Казань. Надалі до Казані також вивели відгалуження від надпотужного Центрального газотранспортного коридору.
Для видалення продуктів згоряння в 1960-х роках узялись за зведення двох димарів заввишки по 150 метрів.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ.
Примітки