«Селафиїл» () — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Султан Махмуд» Чорноморського флоту Російської імперії.

Опис Один із восьми вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Султан Махмуд», що будувалися в Миколаєві з 1836 по 1845 рік. Прототипом серії послужив корабель «Силістрія». Кругла корма цих кораблів підвищувала міцність корпусу, в його наборі використовували металеві деталі, а прядив'яні канати замінили на якір-ланцюги. Водотоннажність корабля становила 3790 тонн, довжина між перпендикулярами — 60,2 метри, ширина — 16,3 метри, осадка — 7,2 метри.

Озброєння корабля в різні роки становило різну кількість гармат. Так, спочатку озброєння «Селафиїла» складалося з двадцяти шести 36-фунтових довгоствольних гармат і чотирьох 1-пудових єдинорогів на нижній палубі. На верхній палубі розміщувалися тридцять дві 36-фунтові корткоствольні гармати. Ще вісім 18-фунтових довгоствольних гармат, десять 36-фунтових, дві 24-фунтові і дві 12-фунтові карронади знаходилися на баці і чвертьпалубі.

У 1853 році озброєння дещо змінилося: з бака і чвертьпалуби було знято дві 24-фунтові і дві 12-фунтові карронади. У 1854 році на баці і чвертьпалубі озброєння складалося з двадцяти 36-фунтових карронад і восьми 18-фунтових гармат. До того ж було додано шість 18-фунтових гармат на кормі. Екіпаж корабля складав 750 осіб.

Корабель названо на честь одного з восьми християнських архангелів Селафиїла. «Селафиїл» став останнім із чотирьох вітрильних лінійних кораблів російського флоту, названих іменем цього архангела.

Історія Закладений у Миколаєві на стапелі Спаського адміралтейства 28 серпня 1838 року, головний будівник — капітан корпусу корабельних інженерів В. Г. Апостолі. Після спуску на воду 10 липня 1840 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії.

У 1842 і 1843 роках у складі ескадр Чорноморського флоту брав участь у практичних плаваннях у Чорному морі. Під час військової кампанії Російської імперії у 1843 році в червні також перебував у складі ескадри, що перевозила війська 13-ї дивізії із Севастополя до Одеси, а в серпні—вересні — назад до Севастополя.

У 1844, 1845, 1847, 1849 і 1852 роках знову брав участь у практичних і крейсерських плаваннях ескадр Чорноморського флоту. Під час військової кампанії 1853 року 16 і 29 червня брав участь у навчальних боях, а під час навчальної атаки флоту на Севастопольський рейд 12 серпня перебував у складі оборонної сторони. У вересні того ж року корабель також брав участь у перевезенні 14-ї піхотної дивізії з Одеси до Севастополя.

Брав участь у Кримській війні, з 3 листопада 1853 року разом з кораблем «Уриїл» вийшов у крейсерство до мису Херсонес, де кораблі витримали сильний шторм, після якого обидва 11 листопада повернулися до Севастополя. 12 листопада у складі ескадри контрадмірала Ф. М. Новосильського кораблі знову вийшли в плавання для посилення ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова, проте дорогою до Сінопа корпус корабля почав протікати, і обидва кораблі змушені були 14 листопада повернутися до Севастополя.

У квітні наступного 1854 року «Селафиїл» був поставлений на рейд біля Інженерної бухти. 11 вересня того ж року «Селафиїл» разом з іншими п'ятьма застарілими лінійними кораблями і двома фрегатами був затоплений на фарватері біля входу на Севастопольський рейд між Костянтинівською та Олександрівською батареями з метою загородження входу ворожих суден на рейд. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус корабля було підірвано.

Командири

Е. І. Вергопуло (8 листопада 1839 — 26 листопада 1847); П. І. Касторф (6 грудня 1847 — 1850); А. О. Зарін (1851—1854).

Примітки

Література

Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морскогов министерства, 1872. — 798 с. Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.