ТУ4 () — маневровий чотиривісний вузькоколійний тепловоз, призначений для роботи на залізницях стандарту 750 мм. Його розробка відбувалася за участі декількох заводів та інститутів. Випробування відбувались безпосередньо на одному з виробничих підприємств СРСР. Виготовлявся Камбарським машинобудівним заводом з 1961 і до 1974 року. Довгий час був основним локомотивом на промислових вузькоколійних залізницях Радянського Союзу. На базі тепловоза розробили та будували наступний тепловоз серії ТУ5.
Історія На початку 50-х років радянська промисловість зіткнулася з необхідністю в легкому та потужному вузькоколійному локомотиві для забезпечення промислових шляхів залізничного сполучення стандарту 750 мм. Вже наявні ТУ2 і ТУ3 мали занадто велике навантаження на вісь, тому ці тепловози не підходили для використання на промислових вузькоколійних залізницях, специфіка використання яких не передбачала ґрунтовної інженерної підготовки шляху.
Дослідні зразки З середини 1950-х років почалася розробка тепловоза для промислових залізниць СРСР під керівництвом Центрального науково-дослідного інституту механізації й електрифікації лісової промисловості (ЦНДІМЕ). Розробку дослідних моделей розділили між кількома машинобудівними заводами та конструкторськими бюро, щоб пришвидшити процес створення нового зразка.
ТУЭ-4 На потужностях Онезького машинобудівного заводу, у співпраці з ЦНДІМЕ, тривала розробка дизельного тепловоза з електричною передачею. Спершу він отримав назву МДЭ-4-01, згодом перейменований на ТУЭ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Электрической передачей, тип 4). У 1955 році виготовлено перший дослідний зразок. У період з 1956 до 1957 року тепловоз випробовували на вузькоколійній залізниці Крестецького ліспромгоспу. Виконання з електропередачею було, в результаті, відкинуте через складність для промисловості СРСР у виробництві та обслуговуванні такого виду передачі.
Другий екземпляр виготовили в 1959 році на Деміховському машинобудівному заводі. Попри високу надійність, цей екземпляр теж не пішов у серію, з уже згаданої причини.
Після цього використання електричної передачі в розробках серійних тепловозах для колії 750 мм припинилось.
ТУМ-4 доручена розробка дослідного зразка з механічною передачею і двигуном потужнішим за 100 к.с. Початково зразок отримав назву МДМ-4, згодом її було змінено на ТУМ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Механической передачей, тип 4). Тепловоз оснастили дизельним двигуном потужністю 110 к.с. У конструкції були широко використані вже наявні на час проєктування запчастини та агрегати тракторної техніки.
З серпня до грудня 1957 року відбувалося випробування тепловоза на Крестецькій вузькоколійній залізниці. У результаті експлуатаційних випробувань виявили низку недоліків, які ускладнювали використання ТУМ-4. Виконавши свою дослідницьку мету, тепловоз залишили для постійної експлуатації на Крестецькому ЛПГ.
ТУГ-4 Виготовлення зразка з гідравлічною передачею було покладено на Воткінський завод. Розробка тривала в 1956 — 1957 роках, завершення робіт планувалося на початку 1958 року, але через відсутність досвіду роботи працівників з проєктування гідромеханічних передач, та значну кількість робіт з налаштування процес затримався до кінця 1958 року. Два виготовлених зразки отримали найменування ТУГ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Гидравлической передачей, тип 4); їх передали на дослідні роботи до того ж самого Крестецького ліспромгоспу. За результатами випробувань всі вимоги до тепловозів цього типу були виконані, і вони могли замінити парову тягу на промислових вузькоколійках. Оскільки тепловози виготовлялися для дослідження експлуатації гідравлічної передачі, вони не були відправлені в серію.
Зробивши висновки після всіх досліджень, гідравлічну передачу обрали як найнадійніший і найдоступніший варіант для використання на тепловозах для колії 750 мм.
ТУГМ-4 ЦНДІМЕ та Воткінський завод продовжили розробку, в першу чергу усунувши явні недоліки конструкції та врахувавши побажання підприємств щодо уніфікації запчастин з тепловозами широкої колії, що були в експлуатації цих підприємств. Новий зразок отримав маркування ТУГМ-4. Деякі його запчастини були уніфіковані з тепловозом ТГК та іншими машинами. У 1960 році завершили виготовлення двох одиниць, які проходили випробування на Крестецькому ЛПГ. За результатами експлуатації знову почалося усунення недоліків, яке склало 150 листів. Тепловоз у серію не пішов.
ТУ4 Паралельно з Воткінським ТУГМ-4, Камбарський завод та Державний інститут проєктування заводів сільськогосподарського машинобудування, на основі вже наявних досліджень, розробляли свою версію тепловоза, що отримав означення ТУ4. У ньому використано ті ж агрегати, що й на Воткінській моделі. Наявний досвід попередника і кропітка робота в розробці дозволили довести цю версію до серійного виробництва.
Серійне виробництво Перейшовши до масового виробництва, тепловоз продовжував отримувати зміни у свою конструкцію. Окрім деяких деталей кузова змінювалися як механічні агрегати, так і електрична схема. Виробництво тривало з 1961 по 1974 рік. За весь період завод виготовив 3138 тепловозів цієї моделі.
На зміну цій моделі прийшли нові, полегшені та сучасніші тепловози серії ТУ6 і ТУ7.
Опис
Конструкція У конструкції використаний кузов кабінно-капотного типу. Під переднім (довшим) капотом розташований двигун, гідропередача, паливний бак, бак для мастила, компресори, система охолодження для двигуна і гідротрансформатора. Під заднім (коротшим) капотом розміщуються акумуляторні батареї і багажне відділення для збереження інвентарю та інструменту. Тепловоз стоїть на двох двовісних візках з ресорним підвішуванням, що були взяті з тепловозів іншої моделі — ТУ2мк, для створення м'яких умов ходу тепловоза. На них, у восьми точках, спирається рама.
Інтер'єр Обшивка кабіни, як і капот, виготовлені штампуванням з металу. Кабіна розташована між двома капотами, всередині обшита фанерою та утеплена. У зимовий період обігрівається спеціальною системою опалення. Органи управління розташовані на столі керування та дубльовані з обох його сторін, для зручності виконання маневрів. У початкових партіях локомотивів сидіння машиніста не встановлювалося, адже вважалося, що керування відбуватиметься стоячи, встановлювалися лиш дві відкидні лавки для перепочинку.
Технічні характеристики Загальні ознакиМодельТУ4ПередачаГідравлічнаКонструкційна швидкість, км/год50Службова маса, т18Мін. радіус проходження кривих, м40Запас мастила передачі, кг130 ГабаритВисота, мм3295Ширина, мм2650Довжина, мм8400Відстань між осями на візку, мм4600База візка, мм1400Колія, мм750 +Силова установкаСилова установкаУ1Д6-250ТККількість циліндрів6Максимальне число обертів (за хвилину)1500Потужність, к.с.250Сила тяги, кгсдо 4500Тип паливадизельЗапас палива, кг570Запас мастила двигуна, кг85
Модифікації
Відомо про виконання для колії шириною 1067 мм .
У 2009 році в Естонії, для Фінляндії проведено модернізацію тепловоза ТУ4-2091, в результаті якої встановлено двигун Scania, та змінено ширину колісних пар на стандарт 760 мм.
У 2011 ― 2012 роках тепловоз ТУ4-3147 з Гайворона продали, в Естонії провели капітальний ремонт і переробили його на колію 600 мм, далі відправили на музейну залізницю у Швецію, де він дотепер експлуатується.
Експлуатація Першочергово ТУ4 призначався для роботи на промислових об'єктах на кшталт кар'єрів, лісозаготовельних підприємств та інших виробництвах. На деяких із підприємств, ці тепловози все ще залишилися в експлуатації, хоча більшість з них і була замінена на новіші версії.
На дитячих залізницях локомотив майже не зустрічався. По-перше, процес і агрегати керування значно відрізняються від локомотивів широкої колії, й не надто підходять для навчання дітей. По-друге, дитячі залізничні навчальні заклади вже були достатньо забезпечені моделями ТУ2 і ТУ3 . В Україні Даний тепловоз в Україні можна зустріти на Гайворонській вузькоколійці (№2809), Вигодській вузькоколійній залізниці (№1695, №1693), в Музеї історії та розвитку Донецької залізниці (№2822) та в місті Барвінкове Харківської області, на території місцевого парку (№1597). Також один локомотив знаходиться в приватній колекції ГО «Асоціація збереження історії залізниць України» (№2234).
Гайворонська вузькоколійна залізниця ТУ4-2809, виготовлений у 1972 році, довгий час працював на одному з промислових підприємств, а з 1990-х років виконував роль маневрового локомотива при вагонному депо. Після зупинки роботи депо потреба в маневровому локомотиві відпала, і, за наявними даними, з початку нульових його використання припинилося. З часом під'їздний шлях до ангара розібрали, вандали викрали з локомотива цінні частини, а згодом на тепловоз обвалився дах. У березні 2023 року, за допомогою автомобільних кранів, локомотив переставили на рейки та доправили до Гайворонського локомотивного депо, де його поступово відновлюють. Першочергово, ТУ4-2809 приведуть до належного естетичного стану, а в перспективі — повернуть до експлуатації.
Вигодська вузькоколійна залізниця У 1969 році до Вигоди передано чотири локомотиви, до наших часів у повністю робочому стані залишилося два з них (№1695, №1693), інші (№1740 та, ймовірно, №1893) за наявною інформацією, є лише залишками корпусу. Робочі тепловози стабільно застосовуються у транспортуванні деревини до лісокомбінату. Музей історії та розвитку Донецької залізниці ТУ4-2822 з 1972 року працював на Макіївській дитячій залізниці, — це єдиний відомий локомотив цієї моделі, що використовувався на дитячих залізницях. У 2005 році, в результаті закриття дитячої залізниці, тепловоз передали до музею. Експозиція в м. Барвінкове Локомотив №1587 виготовлений у 1968 році, достеменно відомо, що він працював на лінії від станції Гусарівка, до піщаного кар'єру. Після перешивки лінії з колії 750 мм на 1520 мм у 1986 році, тепловоз передали в м. Барвінкове, де він знаходиться і дотепер. ГО «Асоціація збереження історії залізниць України» Початково побудований 1970 року ТУ4-2234, працював на Ірдинській вузькоколійній залізниці, де займався перевезенням торфу з полів до заводу. Згодом його викупила ГО «АЗІЗУ» для відновлення. У 2015 році локомотив, разом з критим вантажним вагоном з колекції організації, був представлений на Old Car Fest 2015.
У світі Зі всіх наявних тепловозів цієї моделі, окрім українських, у світі налічується ще приблизно 40 одиниць. Найбільше їх збереглося на території Росії. Лідерами за кількістю є та , на кожній з яких розміщується по 6 одиниць локомотивів даної моделі. Хоча серед Карінських тепловозів локомотив з номером 2923, хоча все ще і стоїть на рейках, знаходиться в майже до кінця розібраному стані. Два капоти, силова установка та все обладнання демонтовані, тому може вважатися збереженим лише частково.
В Білорусі єдиним збереженим ТУ4 є тепловоз з номером 1862. Його передали з Дніпровського торфопідприємства до торфобрикетного заводу Дітва, де розміщується Музей вузькоколійної техніки Білорусі.
Кожна з країн Балтії, окрім Литви, має в себе по два тепловози, як і діючих, так і у вигляді статичних експозицій. В Естонії обидві одиниці є діючими експонатами в Лавассааре; один з локомотивів задіюється для туристичних екскурсій наявною ділянкою вузькоколійної залізниці. Латвійські тепловози передані у 2021 році з торфопідприємства в Седі до музейної залізниці в Баложі, жоден з них наразі не експлуатується. Єдиний ТУ4 Литви (№849) являє собою статичну експозицію в приватному парку-музеї «Грутас» .
По одному локомотиву мають Швеція, Норвегія та Фінляндія, хоча історично жоден з наявних тепловозів не працював в цих країнах. Норвезький належить (№729), придбаний з музею в Лавассааре. Шведський локомотив знаходиться у (№3147). Він був придбаний та перевезений до країни з Гайворонської вузькоколійної залізниці. Останній тепловоз у Фінляндії, експлуатується на (№2091).
Примітки
Джерела
Бутылочкин М. Тепловоз ТУ4 колеи 750 мм. Руководство по эксплуатации. — Транспорт, 1966.
Посилання Офіційний сайт заводу виробника