Естер Шарґай Мелеро (; 12 квітня 1960, Сант-Феліу-де-Ґішольс — 19 січня 2024, Паламос) — каталонська поетеса, відеомисткиня, перекладачка і культурна активістка.«Ester Xargay i Melero». Gran Enciclopèdia Catalana. Barcelona: Grup Enciclopèdia Catalana. Також практикувала прозу, а саме оповідання, романи і есеї. Здобула освіту з Історії Мистецтва в Університеті Барселони.
Життєпис Виросла у Франції та повернулася до Каталонії, коли їй було 18 років. Одразу залучилася до сучасної каталонської поетичної панорами, активно працюючи і стимулюючи велику кількість культурних заходів та ініціатив. Практикувала жанр поетичного перформансу та гепенінгу. Її поетичну творчість називають новаторською.
Поезія Естер Шарґай провокативна та трансгресивна. Вона стискає мову до експериментальної межі і часто наближається до поетичних практик, поезії, яку традиція — особливо французька — описує як прокляту. ЇЇ мова бунтарська, входить через рот і, відригнувши, виходить граматичною, як висловлено в одному з її творів.Jaume Aulet у: Antonio Pilar. «El club dels poetes vius», Benzina. , 2009, p. 12.
Працювала в багатьох поетичних напрямках і експериментах, часто-густо разом з поетом Карлесом Ак Мором. також працювала сценаристом і перекладачем.«Ester Xargay, morir és ser infinitiu per sempre», Enric Umbert-Rexach, Núvol, el digital de la cultura, 28.06.2018.
Шарґай активно співпрацювала з різноманітними каталонськими періодичними виданнями, такими як l'Avui, Papers d'Art, Reduccions, Transversal, Talp Club, Làtex, Sense títol, Barcelona Review, Internet Corner, El Temps тощо, дописуючи на мистецтвознавчі, літературознавчі та соціологічні теми.Ester Xargay, Centre de Cultura Contemporània de Barcelona — CCCB.El Temps |url=https://tempsarts.cat/author/exargay_autor_etdla/ |date=2021-05-16 |language=ca |archive-date=2024-01-17 |access-date=2024-01-19 |archive-url=https://web.archive.org/web/20240117115037/https://tempsarts.cat/author/exargay_autor_etdla/ |url-status=dead }}
Твори
Відзнаки Отримала різноманітні нагороди і відзнаки, серед яких варто відзначити: 1999, Премія Наварри за аудіовізуальний здобуток за Paraparèmies, desplaçaments, cosificacions… (у співпраці з Адольфом Альканісом, Карлесом Ак Мором і Барбарою Гельд)«ESTER XARGAY, CARLES HAC MOR & ADOLF ALCAÑIZ. FLUX CLUB 2012, sessió 8», Flux Festival, L'Antic Teatre, Barcelona, 14-05-2012. 2000, Премія Еспайс Крітіка д'Арт за документальну стрічку El Grup de Treball, створену на BTV. 2018, Поетична премія Рози Левероні в Кадакесі за збірку Desintegrar-se.«Joan Armangué, Susanna Rafart i Ester Xargay, Premis Literaris de Cadaqués. Els guardons en les categories de periodisme, literatura i poesia s'entregaran dissabte a la Sala Art i Joia», Diari de Girona, 24.04.2018.«Cadaqués premi a Rafart, Xargay i Armangué», X.C., El Punt / Avui, 25-04-2018.
Вшанування Омаж Карлесу Ак Мору та Естер Шарґай, бібліографічна ретроспективна виставка з різними паралельними заходами (а також «Папапаремічний конгрес» і масовий поетичний виступ «Poecóc · Enhacmora't o Enxargaia't») на честь Карлеса Ак Мора та Естер Шарґай, номінованих, як «письменники резиденти» протягом фестивалю «Setmana de Sant Jordi — Literathä» (SJ Literathä) у місті Тарреґа, квітень 2009.
Примітки