Вальтер Ебергард Фрейтаг (; 2 липня 1892, Флехтінген — 6 лютого 1982, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту і Казарменної народної поліції.
Біографія Син орендатора Віктора Фрейтага і його дружини Марі, уродженої баронеси фон Шпехт. 5 березня 1912 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни, служив у піхоті. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 квітня 1939 року — комендант Брюнна. З 10 квітня 1941 року — командир 240-го піхотного полку. 5 вересня 1941 року захворів і був відправлений на лікування. 6 листопада 1941 року повернувся в полк. 4 грудня 1941 року знову захворів і був відправлений на лікування. 7 січня 1941 року відправлений в резерв ОКГ. З 1 березня 1942 року — командир 769-го піхотного полку. З 12 липня 1942 року — комендант Смоленська. В серпні 1942 року знову захворів і був відправлений на лікування. 5 листопада 1942 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 1 грудня 1942 року — комендант Краснодара. 26 грудня 1942 року знову захворів і був відправлений на лікування. 4 лютого 1943 року знову відправлений в резерв ОКГ. 15 березня 1943 року — відряджений в штаб групи армій «Північ», 20 березня — в штаб 18-ї армії, 15 травня — в 721-й, з 20 травня — в 71-й східний підрозділ особливого призначення. 2 серпня 1943 року знову захворів і був відправлений на лікування. 10 жовтня 1943 року знову відправлений в резерв ОКГ. 8листопада 1943 року відряджений в штаб 20-го військового округу. З 1 грудня 1943 року — комендант Данцига. В лютому 1945 року захворів і 20 лютого знову був відправлений в резерв ОКГ.
12 серпня 1945 року арештований радянською окупаційною владою. Член Національного комітету «Вільна Німеччина». 28 вересня 1949 року звільнений. В 1949 році вступив у Демократичну селянську партію, в 1952 році перейшов в СЄПН. З 1 листопада 1949 року — командир вищого училища народної поліції в Кохштедті, з 1 жовтня 1952 року — вищого училища Казарменної народної поліції в Дрездені. 31 грудня 1953 року звільнений у відставку.
Звання
Лейтенант (18 серпня 1913, патент від 19 серпня 1911) Оберлейтенант (5 жовтня 1916) Гауптман (11 січня 1924) Майор (1 жовтня 1933) Оберстлейтенант (20 квітня 1936) Оберст (1 січня 1939) Генерал-майор (1 серпня 1942)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу (3 вересня 1914) 1-го класу (5 вересня 1915) Почесний хрест (Шварцбург) 3-го класу з мечами (14 січня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу (1 листопада 1915) 1-го класу (3 червня 1918) бойові відзнака до хреста 2-го класу (13 червня 1918) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (1 січня 1916) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (15 червня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 липня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1 січня 1935) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. 1-го класу (25 років; 1937) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 лютого 1945) Орден «За заслуги перед Вітчизною» в бронзі (1962) Бойовий орден «За заслуги перед народом і Вітчизною» в бронзі
Література
Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7 Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Brockmann: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 4: Fleck–Gyldenfeldt. Biblio Verlag. Osnabrück 1996. ISBN 3-7648-2488-3. S. 85–87 Klaus Froh, Rüdiger Wenzke, (Hrsg.): Die Generale und Admirale der NVA. Ein biographisches Handbuch. 5., durchges. Auflage. Ch. Links Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-86153-438-9 Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1924. S. 163
Посилання
Біографічні дані. Нагороди.