Повна колегія () — головний виконавчий орган Венеційської республіки, який наглядав за поточним управлінням республікою і готував порядок денний для венеційського Сенату.

Склад Повна колегія складалася з представників Венеційської синьйорії (дож разом із шістьма радниками Малої ради і трьома очільниками Ради сорока), а також представників трьох колегій "мудреців" () з особливими обов'язками: шість членів Savi del Consiglio, п'ять членів Savi di Terraferma (відповідала за фінансові та військові справи), і члени Savi agli Ordini (відповідала за морські справи). Як і в інших вищих магістратах Венеції, були встановлені обмеження щодо права на посаду : члени обиралися з венеційського Сенату, перебували на посаді протягом шести місяців і не могли бути переобраними на ту саму посаду протягом трьох або шести місяців після цього. Щоб забезпечити безперервність роботи, призначення «мудреців» (savio) в колегії відбувались не одномоментно, а поетапно, з шестимісячним терміном перебування на посадах, починаючи з 1 жовтня, 1 січня, 1 квітня та 1 липня.

Функції Повна колегія збиралася щодня під головуванням дожа, а визначали порядок денний її засідань. Колегія зачитувала доповіді та депеші, приймала іноземних послів і готувала всі питання, що виносились на голосування в Сенаті. Колегія могла за власною ініціативою подавати пропозиції для голосування в Раді десяти, особливо з нагальних питань фінансів чи закордонних справ.

Колегія мала право розпоряджатися державними коштами на загальну суму до 25 золотих дукатів. Разом з радниками Consultori in Iure, Колегія також відповідала за відносини з церквою, зокрема за прийом єпископів і прелатів, які відвідували Венецію. Вона вирішувала питання про церковні бенефіції та патронати, привілеї підлеглих міст Республіки та збори податку на сіль ().

Влада колегії зросла з 1526 року, коли вона отримала право приховувати від Сената будь-які дії, які вона вважала за потрібне зберігати в таємниці. Разом з тим, що Колегія також отримала повноваження видавати укази між засіданнями Сената, а також призупиняти дію указів Великої ради (за умови, що це рішення було підтверджене під час наступної сесії Великої ради), до XVIII століття Повна колегія стала найвпливовішою установою Венеційської республіки.

Примітки

Джерела