Андрій Васильович Циклаурі (, село Толлат-Сопелі, тепер Тіанетський муніципалітет, Грузія — , місто Тбілісі, тепер Грузія) — грузинський радянський діяч, машиніст-інструктор депо Тбілісі Закавказької залізниці, Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943). Делегат VIII надзвичайного з'їзду Рад СРСР. Депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.

Життєпис Народився в селянській родині в 1883 (за іншими даними в 1882) році. У дитинстві з батьками переїхав до міста Баку.

З сімнадцятирічного віку працював учнем слюсаря паровозного депо Баку. Три з половиною роки навчався слюсарній справі, в 1904 році став помічником машиніста. Брав участь у революційному русі. У 1905 році, під час страйку бакинських робітників, пустив під укіс потяг з російськими солдатами і жандармами. Був заарештований, чотири місяці провів у в'язниці. Після звільнення довго був без роботи, потім знову працював помічником машиніста, а з 1914 року — машиністом у Баку.

У 1918 році разом із родиною переїхав до Тифлісу, де працював машиністом Тифліського (Тбіліського) депо Закавказької залізниці.

У 1933 році його паровоз Б-126 посів перше місце на конкурсі, а Андрій Циклаурі був визнаний найкращим машиністом Закавказзя. До 1934 паровоз Циклаурі мав пробіг 20 000 км без ремонту. Активно підтримав почин Петра Кривоноса, брав активну участь у зльотах «кривоносівців», про його досвід писали газети.

З 1938 року — машиніст-інструктор депо Тбілісі Закавказької залізниці. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року «за особливі заслуги у справі забезпечення перевезень для фронту і народного господарства та видатні досягнення у відновленні залізничного господарства у важких умовах воєнного часу» Циклаурі Андрію Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням медалі «Серп та Молот». Після 1945 року ще деякий час продовжував працювати у Тбіліському депо.

Потім вийшов на пенсію. Помер 10 травня 1958 року в Тбілісі.

У травні 1969 року на вулиці Циклаурі у Тбілісі було встановлено меморіальну дошку.

Нагороди Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943) три ордени Леніна (4.04.1936, 5.11.1943, 1951) орден Трудового Червоного Прапора (1947) орден «Знак Пошани» (23.11.1939) два знаки «Почесний залізничник»

Примітки

Джерела газета «Заря Востока» (Тбилиси), 2.11.1937 Герои стальных магистралей. Книга 3. Москва, 2004