Джеффрі Алан Лендіс (, ; 28 травня 1955) — американський аерокосмічний інженер і письменник, який працює в Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космічного простору (НАСА) над , міжзоряним рухом, сонячною енергією та фотогальванією. Він володіє дев'ятьма патентами, головним чином у сфері вдосконалення сонячних елементів і фотоелектричних пристроїв , а також виступав із презентаціями та коментарями щодо можливостей міжзоряних подорожей і будівництва баз на Місяці, Марсі та Венері .
Завдяки своєму науковому досвіду Лендіс також пише жорстку наукову фантастику
. За ці твори він отримав премію Неб'юла, дві премії «Х'юго» та Премію "Локус", а також дві премії «Райслін» за свою поезію.
Він публікує наукові статті в різних академічних виданнях.
Життєпис Лендіс народився в Детройті, штат Мічиган, і жив у Вірджинії, Меріленді, Філадельфії та Іллінойсі в дитинстві. Він отримав старшу освіту в , Віннетка, штат Іллінойс . Він має ступінь бакалавра з фізики та електротехніки в Массачусетському технологічному інституті (MIT) і ступінь доктора філософії з фізики твердого тіла в Університеті Брауна . Він одружений з письменницею-фантасткою та живе в Береа, штат Огайо .
Кар'єра Отримавши докторський ступінь в Університеті Брауна, Лендіс працював у Дослідницькому центрі імені Льюїса NASA (тепер NASA Glenn) та Аерокосмічному інституті Огайо, перш ніж прийняти постійну посаду в , де він досліджує марсіанські місії. сонячна енергія та розробка технологій для майбутніх космічних місій. Він має дев'ять патентів і є автором або співавтором понад 300 опублікованих наукових робіт у галузі астронавтики та фотоелектричної техніки.
Лендіс прокоментував практичні аспекти виробництва кисню та створення будівельних матеріалів для майбутньої місячної бази в «Нью саєнтіст» , а також про можливості використання легко доступного металевого заліза для виробництва сталі на Марсі.
Він є лауреатом численних професійних нагород, зокрема нагороди Американського інституту аеронавтики та астронавтики за аерокосмічні енергетичні системи , нагороди NASA за поінформованість про космічні польоти та нагороди Ротарі Інтернешнл National Award for Space Achievement Stellar Award у 2016 році Rotary National Award for Space Achievement Foundation, 2016 Stellar Awards
Розробка фотоелектричних систем живлення Велика частина технічної роботи Лендіса була спрямована на розробку сонячних елементів і масивів як для наземного використання, так і для космічних кораблів.
Участь у програмі освоєння Марса Лендіс працював над низкою проектів, пов’язаних із розробкою технології дослідження Марса людьми та роботами та науковим аналізом марсіанської поверхні Link to Google scholar references, включаючи дослідження продуктивності фотоелектричних елементів у середовищі Марса, Geoffrey A. Landis, Thomas W. Kerslake, Phillip P. Jenkins and David A. Scheiman, Mars Solar Power, NASA/TM—2004-213367, November 2004; paper AIAA–2004–5555 вплив марсіанського пилу на продуктивність і технології видалення пилу з масивів. Він був членом команди марсоходів під час місії «Марсоходець» JPL, Meet The Mars Pathfinder Scientists, Mars Pathfinder Home Page (1997) і назвав камінь на Марсі «». Він є членом наукової групи під час місії Mars Exploration Rovers 2003 , де його робота включає спостереження за марсіанськими пиловими дияволами G. A. Landis, et al., "Dust Devils in Gusev Crater: A Second Year of Observations by the Spirit Rover", 7th International Conference on Mars, Pasadena, CA, LPI Contributions 1353 (2007): 3149. abstract., наукові вимірювання атмосфери та спостереження за морозом на екваторі Марса. G. A. Landis and the MER Athena Science Team, observation of frost on the equator of Mars by the Opportunity Rover, Lunar and Planetary Science XXXVIII (2007) abstract 2423. Він також був членом експериментальної групи Mars ISPP Propellant Precursor для місії «Марс Сервіййор ландер 2001», пакету експериментів для демонстрації виробництва кисню з марсіанської атмосфери (яка була скасована після невдачі програми «Марс Сервіййор ландер»). D. I. Kaplan, et al., The Mars In-Situ-Propellant-Production Precursor (MIP) Flight Demonstration, Workshop on Mars 2001: Integrated Science in Preparation for Sample Return and Human Exploration; 54-56; NASA Johnson Space Center; Houston, TX (1999)
Він також працював над аналізом концепцій майбутньої роботизованої та людської місії на Марс . До них належать космічний корабель «Марс гейзер гоппер», концепція місії класу «Діскавері», яка досліджуватиме весняні марсіанські гейзери вуглекислого газу, знайдені в регіонах навколо південного полюса Марса, Дослідження людиною за допомогою робототехнічних операцій у реальному часі (HERRO) концепція телероботичного дослідження Марса G.A. Landis, "Teleoperation from Mars Orbit: A Proposal for Human Exploration", Acta Astronautica, Vol. 61, No. 1, pp 59-65; presented as paper IAC-04-IAA.3.7.2.05, 55th International Astronautical Federation Congress, Vancouver BC, October 4–8, 2004. Steven R. Oleson, Geoffrey A. Landis, Melissa L. McGuire, and George R. Schmidt, HERRO Mission to Mars Using Telerobotic Surface Exploration From Orbit, NASA/TM—2013-217414; paper AIAA–2011–0334, AIAA Space 2011 Conference & Exposition, та концепція використання ресурсів In-situ для . Geoffrey A. Landis, P. Cunio, T. Ishimatsu, J. Keller, Z. Khan, and R. Odegard, "Mars Sample Return with ISRU", Seventh International Conference on Mars (2007). У статті 1993 року він запропонував використовувати поетапну програму дослідження Марса з низкою поступових досягнень, що призвели до висадки людей на Марс. David S. F. Porttree, "Footsteps to Mars (1993)", Wired, March 1, 2014.
Робота в Інституті передових концепцій НАСА
Лендіс був співробітником (NASA Institute for Advanced Concepts, NIAC), де він працював над проектом, що досліджував використання вітрил, що штовхаються лазером і променем частинок, для руху міжзоряних польотів. У 2002 році Лендіс виступив на щорічній конференції Американської асоціації сприяння розвитку науки про можливості та проблеми міжзоряних подорожей у тому, що було описано як «перша серйозна дискусія про те, як людство одного дня відпливе до найближчої зірки». Доктор Лендіс сказав: «Це перша зустріч, на якій дійсно розглядаються міжзоряні подорожі людей. Це історично. Ми йдемо до зірок. У довгостроковій перспективі справді немає вибору». Далі він описав зоряний корабель із діамантовим вітрилом товщиною в кілька нанометрів, який живиться сонячною енергією, який може розвивати «10 відсотків швидкості світла».
У 2012 році він був знову обраний науковим співробітником NASA Innovative Advanced Concepts David Szondy, "NASA announces advanced technology proposals", gizmag, August 5, 2012 (Retrieved August 9, 2012) з техніко-економічним обґрунтуванням розробки марсохода для дослідження Венери Keith Wagstaff, «Тайм» Techland blog, "What's Next for NASA? 10 Wild Newly Funded Projects" August 14, 2012 (Retrieved September 1, 2012) під назвою Наземний венерохід , а в 2015 році був науковим керівником у дослідженні NIAC для розробки місія на супутник Нептуна Тритон . Becky Ferreira, Why We Should Use This Jumping Robot to Explore Neptune , Motherboard, August 28, 2015 // 08:00 AM EST (Retrieved September 14, 2014)
У 2017 році робота Лендіса була темою книги Heilman, Richard, "Book spotlights scientist's work on Venus rover", Berea News Sun, November 17, 2017. Retrieved Dec, 7, 2017. Land-Sailing Venus Rover with NASA Inventor Geoffrey Landis, опублікованої World Book Land-Sailing Venus Rover With NASA Inventor Geoffrey Landis, World Book, Chicago 2017. Retrieved December 7, 2017. як частину їхньої серії книг «Out of This World» для вікової категорії 10–14+. . World Book, Out Of This World, 2017. Retrieved December 7, 2017.
Академічні посади У 2005–2006 роках він був призначений запрошеним професором астронавтики Рональда Е. Макнейра в Массачусетському технологічному інституті , а в 2007 році отримав нагороду AIAA Abe M. Zarem Educator Award Лендіс також був викладачем ; у 1998 році він був викладачем кафедри гірничої промисловості, виробництва та робототехніки в програмі космічних досліджень, а в 1999 році він був викладачем 12-ї програми космічних досліджень в в Накхон Ратчасімі, Таїланд . та співголова студентського проекту «З колиски». ISU Summer Session Program report Out of the Cradle report, Sept, 4 1999 (Retrieved September 11, 2011) Він також був запрошеним лектором у 13-й Програмі космічних досліджень ISU у Вальпараїсо, Чилі, та Програмі космічних досліджень 2015 року в Афінах, штат Огайо .
Як письменник, він був інструктором на в Університеті штату Мічіган у 2001 році Він був запрошеним інструктором на семінарі Launch Pad у 2012 році.
Творчість
Наукова фантастика Перше науково-фантастичне оповідання Лендіса, «», з’явилося в Analog у грудні 1984 року та було номіновано на премію Г’юго 1985 року за найкращу повість. Локус, "Geoffrey A. Landis: Hands on Science", January 2000 онлайн версія тут, accessed September 11, 2011) а також приніс йому номінацію на премію Джона В. Кемпбелла за найкращого нового письменника. У царині наукової фантастики Лендіс опублікував понад 80 творів короткої форми і дві книги.This page lists a selection of Landis' works in print. У 1989 році він отримав премію «Неб’юла» за найкраще оповідання за твір «("» (), виданий у часописі "Наукова фантастика Азімова", жовтень 1988), премію «Х’юґо» 1992 року за » (; «Наукова фантастика Азімова, жовтень 1991) та 2003 Х’юґґо за оповідання «» (), видане у журналі «Аналог: наукова фантастика та факти» (липень/серпень 2002).
Його перший роман, «Перетинаючи Марс», був опублікований «Tor Books» у 2000 році, отримавши премію «Локус» . Збірка коротких оповідань «Параметр впливу (та інші квантові реальності)» була опублікована видавництвом у 2001 році та названа такою, що заслуговує на увагу професійним журналом «Паблішерз віклі. Він також отримав премію Analog Analytical Laboratory Award за коротку повість «Людина в дзеркалі» (2009). Його повість 2010 року «Султан хмар» отримала Меморіальну премію імені Теодора Стерджена за найкраще коротке науково-фантастичне оповідання Locus, McDonald and Landis Win Cambbell and Sturgeon Awards, July 2011 (access date August 21, 2011) і була номінована на премії Неб’юла та Х’юґо.Locus, 2011 Hugo and Campbell Awards Winners (Retrieved date August 21, 2011)
У 1985 році він відвідав майстерню Кларйонських семінарів разом з іншими письменниками-початківцями науково-фантастичної тематики, такими як Крістін Кетрін Раш, , , Реза Нельсон, та Роберт Дж. Хоу.
Поезія Лендіс також опублікував ряд віршів, більшість з яких пов’язані з науковою фантастикою або науковими темами. Він двічі вигравав премію Райслін за вірші «Різдво, після того, як ми всі отримаємо машини часу» у 2000 році (який також отримав премію читачів Азімовз 2000 року за найкращий вірш), а також за вірш «Пошук» у 2009 році та премію «» у 2010 році за вірш «Світлячки». Science Fiction Poetry Association, Dwarf Stars Awards (accessed September 10, 2011) Він тричі отримував премію читачів журналу «Азімовз» за найкращий вірш Sheila Williams, Editorial , Asimov's Science Fiction, October 2014 (retrieved June 14, 2015), востаннє у 2014 році за вірш «Річки». У 2009 році він посів друге місце на поетичному конкурсі за вірш «П’ять фунтів сонячного світла», а в 2010 році — перше місце за «Людський потенціал». T.M. Göttl, "Poets to grace the stage at 41st Annual Hessler Street Fair", Cleveland Poetry Examiner, May 22, 2010.
У 2009 році вийшла його поетична збірка «Залізні ангели»
Інша творчість Лендіс також написав нехудожні та науково-популярні статті, статті в енциклопедіях і колонки для великої кількості часописів, зокрема «Analog Science Fiction and Fact», «Space Sciences», «Asimov's Science Fiction», «Spaceflight» та «Science Fiction Age». Його стаття «Демон під Гаваями» отримала нагороду Analog Analytical Laboratory за найкращу наукову статтю в 1993 році