Емілія Миколаївна Низова́ (24 грудня 1929, Грушівка — 2 серпня 1997, Запоріжжя) — українська скульпторка; член Спілки радянських художників України з 1967 року.

Біографія Народилася 24 грудня 1929 року в селі Грушівці (нині Криворізький район Дніпропетровської області, Україна). 1953 року закінчила Дніпропетровське художнє училище; у 1953—1954 роках навчалася на скульптурному відділенні у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Івана Якуніна; 1960 року закінчила Харківський художній інститут, де навчалася у Миколи Рябініна.

Упродовж 1961—1997 років працювала скульп­торкою на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті. Мешкала у Запоріжжі, в будинку на проспекті Леніна, № 58, квартира № 24. Була одружена зі скульптором Владленом Дубиніним. Померла у Запоріжжі 2 серпня 1997 року.

Творчість Працювала в галузях станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

«Єдність» (1961); «За незалежність» (1961, у співавторстві з Владленом Дубиніним); «Гайдамаки» (1964); «Подружки»(1965); «Фронтовими шляхами» (1965, у співавторстві з Владленом Дубиніним); «Бандуристка» (1965, бетон); «Свинарка» (1966); «Сталевар» (1967, у співавторстві з Владленом Дубиніним); «Подруги» (1969, гіпс); «Дніпробудівники» (1970, у співавторстві з Владленом Дубиніним); «В'єт­намка» (1971, штучний камінь); «Соняшники» (1972); «Літо» (1973, гіпс); «Юні футболісти» (1973); «Піонери» (1974); «Радистка» (1975); «Ася» (1976. гіпс); «У дні блокади (Поетеса Ольга Берггольц)» (1982); «Студентка» (1980-ті). </div> Авторка низки пам'ятників у дусі комуністичної ідеології.

Брала участь в обласних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1961 року. Персональна виставка відбулася у Запоріжжі у 1977 році. Деякі твори зберігаються у Запорізькому художньому музеї.

Література Низова Емілія Миколаївна // ;