Марі-Жанна «Манон» Ролан де ла Платьєр (; Париж, 17 березня 1754 — Париж, 8 листопада 1793), народжена як Марі-Жанна Фліпон і найбільш відома під іменем Мадам Ролан, була французькою революціонеркою, салонньєркою та письменницею.
Спочатку вона жила тихим і нічим не примітним життям провінційної інтелігентки зі своїм чоловіком, економістом Жаном-Марі Роланом де ла Платьєром. Зацікавилася політикою лише після початку Французької революції в 1789 році. Перші роки революції провела в Ліоні, де її чоловік був обраний до міської ради. У цей період вона розвинула мережу контактів з політиками та журналістами; її звіти про події в Ліоні публікувалися в національно-революційних газетах.
У 1791 році подружжя оселилося в Парижі, де мадам Ролан незабаром утвердилася як провідна фігура політичної групи жирондистів, однієї з поміркованих революційних фракцій. Вона була відома своїм інтелектом, проникливим політичним аналізом і наполегливістю, а також була хорошим лобістом і учасником переговорів. Салон, який вона влаштовувала у себе вдома кілька разів на тиждень, був важливим місцем зустрічі політиків. Однак вона також була переконана у власній інтелектуальній і моральній вищості та відштовхувала таких важливих політичних лідерів, як Робесп'єр і Дантон.
На відміну від революціонерок-феміністок Олімпії де Гуж та Етти Пальм, мадам Ролан не була захисницею політичних прав жінок. Вона вважала, що жінки повинні відігравати дуже скромну роль у громадському та політичному житті. Навіть за її життя багатьом було важко поєднати цю позицію з її власною активною участю в політиці та її важливою роллю серед жирондистів.
Коли в 1792 році її чоловік несподівано став міністром внутрішніх справ, її політичний вплив зріс. Вона контролювала зміст міністерських листів, меморандумів і промов, брала участь у прийнятті рішень щодо політичних призначень і відповідала за бюро, створене для впливу на громадську думку у Франції. Нею і захоплювалися, і лаяли, а особливо ненавиділи паризькі санкюлоти. Публіцисти Марат і Ебер провели наклепницьку кампанію проти мадам Роланд у рамках боротьби за владу між жирондистами та більш радикальними якобінцями та монтаньярами. У червні 1793 року вона була першим жирондистом, якого заарештували під час терору, а через кілька місяців її гільйотинули.
Мадам Роланд написала свої мемуари, перебуваючи у в'язниці за кілька місяців до страти. Вони, як і її листи, є цінним джерелом інформації про перші роки Французької революції.
Ранні роки
Дитинство
Марі-Жанна Фліпон, відома як Манон,According to some sources — and the Bibliothèque Nationale de France — her first name was Jeanne-Marie. The biographies written about her give Marie-Jeanne a first name. була донькою П'єра Гатьєна Фліпона, гравера, та його дружини Маргеріт Бімон, доньки галантерейника. Її батько керував успішним бізнесом, і сім'я жила в помірному достатку на Quai de l'Horloge в Парижі. Вона була єдиною дитиною пари, що вижила; шестеро братів і сестер померли в дитинстві. Перші два роки свого життя вона жила з годувальницею в Арпажоні, маленькому містечку на південний схід від Парижа.Tarbell, pp. 3–7
Манон сама навчилася читати в п'ятирічному віці, і під час уроків катехізису місцеві священники також помітили, що вона дуже розумна. Тому, а також оскільки вона була єдиною дитиною, вона здобула більше освіти, ніж це було прийнято для дівчини з її соціального походження на той час; однак воно все одно не відповідало рівню шкільної освіти, який мав би хлопчик. Учителі приходили до родини для вивчення таких предметів, як каліграфія, історія, географія та музика. Її батько навчав малювання та історії мистецтва, дядько, який був священником, давав їй кілька уроків латинської мови, а її бабуся, яка була гувернанткою, займалася орфографією та граматикою. Крім того, вона навчилася від матері вести господарство.Reynolds, pp. 19–21
У дитинстві вона була дуже релігійною. За власним бажанням вона рік жила в монастирі, щоб підготуватися до першого причастя, коли їй було одинадцять. Лише через кілька років вона почала піддавати сумніву доктрини Римо-католицької церкви. Хоча зрештою вона відвернулася від церкви, вона все життя вірила в існування Бога, безсмертя душі та моральний обов'язок творити добро. Її ідеї дуже близькі до деїзму.Tarbell, pp. 29–30
Вивчення і письмо Після повернення додому з монастиря вона не здобула додаткової формальної освіти, але продовжувала читати та вчитися; вона була значною мірою самоучкою. Вона читала книги з усіх предметів: історія, математика, сільське господарство та право. Вона розвинула пристрасть до класики; як і багато її сучасників, її надихнули біографії відомих греків і римлян у «Vitae Parallelae» Плутарха. (Parallel Lives)Reynolds, pp. 22–25
Уявлення Манон Фліпон про соціальні відносини у Франції були сформовані, серед іншого, під час візиту до знайомих її бабусі при дворі Версалю. Її не вразила корислива поведінка аристократів, яких вона зустрічала. Вона вважала дивовижним те, що людям надавали привілеї через їхнє походження, а не через заслуги. Вона занурилася у філософію, зокрема в твори Жана-Жака Руссо; його демократичні ідеї сильно вплинули на її погляди на політику та соціальну справедливість. Руссо також був для неї дуже важливим в інших сферах. Пізніше вона сказала, що його книги показали їй, як жити щасливим і насиченим життям. Упродовж свого життя вона регулярно перечитувала «Юлія, або Нова Елоїза» Руссо і використовувала її як джерело натхнення.Tarbell, pp. 23–26
Вона була незадоволена можливостями, доступними їй як жінці, і написала друзям, що воліла б жити в римські часи. Якийсь час вона всерйоз думала про те, щоб взяти в руки бізнес свого батька. Вона листувалася з кількома освіченими чоловіками похилого віку — переважно клієнтами її батька — які виступали інтелектуальними наставниками. Вона сама почала писати філософські есе, які розповсюджувала в рукописі серед друзів під назвою Oeuvre des loisirs («робота для відпочинку»). У 1777 році вона взяла участь у конкурсі есе на тему «Як освіта жінок може допомогти зробити чоловіків кращими». Її твір не отримав премії.Reynolds, p. 27
До революції
Шлюб У соціальному середовищі Фліпонів шлюби зазвичай укладалися; було незвично, щоб така молода жінка, як Манон Фліпон, єдина дитина досить заможних батьків, не виходила заміж до двадцяти років. Вона отримала не менше десяти пропозицій вийти заміж, але всі відхилила. У неї був короткий роман із письменником Паен де ла Бланшрі, який закінчився для неї болісним розчаруванням. Друг її батька, 56-річний вдівець, із яким вона листувалася на філософські теми, попросив її приїхати жити з ним у його маєток, щоб вони разом вивчали філософію. Вона натякнула йому, що могла б подумати про платонічний шлюб, але нічого подібного не вийшло.Tarbell, pp. 35–44
У 1776 році Манон Фліпон зустріла Жана-Марі Ролана де ла Платьєра, який був на двадцять років старший за неї.Спочатку родинне ім'я було лише "Роланд". Один із предків додав "де ла Платер" як посилання на маєток, що належав родині. Жан-Марі Ролан використовував благородний варіант прізвища за часів "старого режиму", але відмовився від нього, коли дворянські титули були скасовані під час революції. (Рейнольдс, с.33) Він був інспектором мануфактур у Пікардії і як такий відповідав за контроль якості продукції місцевих виробників і майстрів. Він був фахівцем у сфері виробництва, торгівлі та економічної політики, особливо текстильної промисловості. Він був розумним, начитаним і багато подорожував, але також був відомий як важка людина: неохоче брав до уваги будь-які думки, окрім своєї, і легко дратувався. Через це йому часто не вдавалося здійснити економічні реформи, яким він віддавав перевагу, і його кар'єра була не такою успішною, як він вважав, що заслуговував.Reynolds, p. 43
Родина Роландів колись належала до нижчого дворянства, але до кінця XVIII століття більше не мала титулу. Порівняно з родиною ремісників і крамарів Манон Фліпон була явна різниця в соціальному статусі. Це стало причиною її відмови від першої пропозиції одруження Роланда в 1778 році. Через рік вона погодилася. Плани на весілля спочатку трималися в таємниці, оскільки Роланд очікував заперечень із боку сім'ї. За мірками того часу це був мезальянс: шлюб, який вважався недоречним через велику різницю в соціальному статусі подружжя.Reynolds, pp. 54–56, 58
Вони одружилися в лютому 1780 року і спочатку жили в Парижі, де Роланд працював у міністерстві внутрішніх справ. З самого початку мадам Роланд допомагала своєму чоловікові в його роботі, виконуючи подекуди роль його секретаря. У вільний час вона відвідувала лекції з природознавства в Саду рослин, ботанічного саду Парижа. Тут вона зустріла Луї-Огюстена Боска д'Антика, природознавця, який залишався близьким другом до її смерті.Tarbell, p. 74 З цього часу також бере початок її дружба з Франсуа Ксав'є Лантенасом, пізніше парламентарем.Reynolds, pp. 68–69
Ам'єн і Ліон
Після року в Парижі пара переїхала в Ам'єн. Їхня єдина дитина Юдора народилася там у 1781 році. Незвично для того часу — але цілком відповідало теорії Руссо — мадам Ролан сама годувала доньку грудьми замість того, щоб найняти годувальницю. Вона написала особливо детальний і відвертий звіт про пологи та проблеми з грудним вигодовуванням, і є однією з перших жінок цього часу, яка відкрито пише про такі питання. Звіт був опублікований після її смерті.
Подружжя жило дуже спокійним життям в Ам'єні та мало спілкувалося. У Парижі мадам Ролан уже підтримувала свого чоловіка в його роботі, і тепер їхня співпраця розвивалася далі. Спочатку вона в основному займалася копіюванням текстів і допомагала його дослідженням; її роль була явно підпорядкованою. У своїх мемуарах вона згадує цю ситуацію з деякою образою, але її листи того періоду не показують, що вона тоді заперечувала. Її участь поступово зростала; вона почала редагувати та модифікувати текст і, зрештою, сама написала основні розділи. Її чоловік, мабуть, спочатку не зрозумів, що деякі тексти були її, а не його власними. За кілька років вона стала кращим письменником, що також визнав Жан-Марі Ролан. Зрештою він повністю прийняв її як свою інтелектуально рівню, і виникло рівне партнерство.
У 1784 році мадам Роланд відвідала Париж на кілька тижнів, щоб отримати звання перства для свого чоловіка. Фінансові привілеї, пов'язані з титулом, дозволили йому залишити роботу інспектора й повністю зосередитися на письменництві та дослідженні. Вона виявила, що має талант до лобіювання та ведення переговорів. Звання перства не було надане: упродовж свого професійного життя її чоловік надто часто ворогував зі своїм начальством. Їй таки вдалося отримати для нього призначення в Ліоні, яке було менш вимогливим, ніж його посада в Ам'єні, і краще оплачуваним. Перед переїздом до Ліона пара побувала в Англії, де мадам Роланд відвідала дебати в Палаті громад між легендарними політичними противниками Вільямом Піттом Молодшим і Чарльзом Джеймсом Фоксом.
Хоча офіційним місцем роботи Роланда був Ліон, родина зазвичай жила у Вільфранш-сюр-Соні, приблизно за тридцять кілометрів на північ від Ліона. Мадам Роланд зосередилася на освіті своєї дочки Юдори, яка, на її велике розчарування, виявилася менш зацікавленою в книгах і здобутті знань, ніж вона сама в тому віці. У наступні роки вона час від часу в листах до друзів (і у своїх мемуарах) продовжувала називати свою дочку «повільною» і нарікати, що її дитина має такий несмак. Разом зі своїм чоловіком вона працювала над Encyclopédie Méthodique — Dictionnaire des Arts et Métiers, продовженням Енциклопедії Дідро і Даламбера, яка зосереджена на торгівлі та промисловості. У 1787 році подружжя здійснило подорож до Швейцарії, де на прохання мадам Ролан вони також відвідали місця, які відіграли важливу роль у житті Руссо.Schama, p. 174
Революція
Період: 1789—1791