Сухий степ Ярлунг-Цангпо (ідентифікатор WWF: PA1022) — палеарктичний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований на півдні Тибетського нагір'я в Китаї.
Географія Екорегіон сухого степу Ярлунг-Цангпо охоплює долину річки Брахмапутра або Ярлунг-Цангпо, як її називають у Тибеті. Ця річка протікає із заходу на схід паралельно північним кордонам Індії, Непалу та Бутану. З півдня її долина обмежена Гімалаями, а з півночі — Трансгімалаями, які складаються з гір та , і тягнуться паралельно Гімалаям приблизно на 150-200 км північніше. Екорегіон також включає долини деяких інших річок, які протікають в цьому регіоні, зокрема долину , притоки Ярлунг-Цангпо, та долину , притоки Косі. В межах екорегіону розташоване озеро Ямжжо-Юмцо, одне з найбільших озер Тибету.
Загалом територія екорегіону є найбільш густонаселеною в Тибеті. Люди тут постійно мешкають впродовж понад 3500 років. В регіоні розташована Лхаса, столиця Тибетського автономного району, а також міста Шигацзе та Шаньнань.
На півдні екорегіон переходить у східногімалайські альпійські чагарники та луки, на півночі — у альпійський степ Центрального Тибету, альпійські чагарники та луки Тибету та чагарники і луки Південно-Східного Тибету, а на сході — у субальпійські хвойні ліси Північно-Східних Гімалаїв.
Клімат В межах екорегіону переважає субарктичний клімат (Dwc за класифікацією кліматів Кеппена) або вологий континентальний клімат (Dwb за класифікацією Кеппена). Долина Ярлунг-Цагнпо розташована на нижчій висоті, ніж інші частини Тибетського плато, а влітку в ній часто дмуть теплі і сухі фени. Ці вітри формуються повітряними масами, що спускаються з північного схилу Гімалаїв. Таким чином, клімат регіону є більш м'яким, ніж клімат регіонів, розташованих на аналогічній висоті на південних схилах Гімалаїв. Середньорічна температура в ньому коливається від 4 до 8 °C, а в липні у Лхасі середня температура становить 16 °C. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 200 до 500 мм, зменшуючись зі сходу на захід. Тепла сонячна літня погода дозволяє вести продуктивне зрошуване сільське господарство.
Флора Основними рослинними угрупованнями екорегіону є степові луки, порослі чагарниками та різнотрав'ям. Чагарники можуть бути розкиданими по луках або рости більш згруповано, залежно від доступу до води. Вони, як правило, є рясно розгалуженими, і мають дрібне листя. Серед поширених в екорегіоні чагарників слід відзначити (Sophora moorcroftiana), тонкошкірник Сауранжа (Leptodermis sauranja) та (Ceratostigma griffithii). Серед трав, що ростуть в степах регіону, слід відзначити (Stipa bungeana), (Pennisetum flaccidum), (Aristida triseta), (Orinus thoroldii), полин Вебба (Artemisia webbiana) та (Trikeraia hookeri).
На верхніх схилах долин, на висоті понад 4400 м над рівнем моря, помірні степи та чагарники переходять у холодний альпійський степ, який характеризується меншим видовим різноманіттям. Основу альпійського степу складає (Stipa purpurea). На сході в цих степах зустрічаються кущі чагарникового перстача (Dasiphora fruticosa) та (Lonicera rupicola), а на заході — (Caragana versicolor). На висоті понад 5000 м над рівнем моря на стабільних схилах росте (Kobresia pygmaea), а також зустрічаються , зокрема різні види піщанки (Arenaria spp.), переломника (Androsace spp.) та горобинця (Oxytropis spp.).
Дослідження пилку та ґрунтів регіону показало, що раніше на значній території, яку наразі займають степи Ярлунг-Цангпо, були поширені хвойні ліси. Зміна лісів на степи відбулася у середині голоцену, 8000-3000 років тому, і вважається спричиненою людьми.
Фауна Тривала історія господарського освоєння регіону означає, що тут, у долині Ярлунг-Цангпо, мешкає менше великих ссавців, ніж в інших частинах Тибету. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити блакитного нахура або бхарала (Pseudois nayaur), тибетського дзерена (Procapra picticaudata) та тибетську чіру (Pantholops hodgsonii). На сході регіону зустрічаються біломорді олені (Cervus albirostris). Раніше в степах екорегіону паслися архари (Ovis ammon hodgsoni), однак наразі вони вимерли.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити ітагіна (Ithaginis cruentus), тибетську куріпку (Perdix hodgsoniae), довгодзьобого жайворонка (Melanocorypha maxima), чорнокрилого горобця (Montifringilla adamsi), гімалайську сіпараю (Aethopyga ignicauda), синьолобу горихвістку (Phoenicurus frontalis), білохвостого соловейка (Calliope pectoralis), вогнистогорлого соловейка (Calliope pectardens), рудочереву нільтаву (Niltava sundara), тибетського дрозда (Turdus maximus), лазурця (Grandala coelicolor), велику сутору (Conostoma aemodium), тибетського сорокопуда (Lanius tephronotus), довгодзьобу синицю (Pseudopodoces humilis), темного вівчарика (Phylloscopus fuligiventer), рожевогузу чечевицю (Carpodacus waltoni), (Spinus thibetanus) та майже ендемічних бурощоких чагарниць (Trochalopteron henrici), великих бабаксів (Pterorhinus waddelli) та тибетських фазанів-вуханів (Crossoptilon harmani). Характерним представником екорегіону є чорношиїй журавель (Grus nigricollis). Близько 2/3 популяції цих рідкісних птахів зимує в долині Ярлунг-Цангпо, де журавлі живляться ячменем на полях, бульбами водно-болотних рослин та безхребетними.
Збереження Оцінка 2017 року показала, що 13 434 км², або 23 % екорегіону, є заповідними територіями. Основною природоохоронною територією екорегіону є .
Примітки
Посилання «Yarlung Tsangpo arid steppe». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Yarlung Zanbo Arid Steppe» — One Earth.